Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Після Сталіна. 5 березня 1953 р. тоталітарна система залишилася без свого вождя. До влади в партії і державі прийшла група найближчих соратників Сталіна. Акцією т. зв. «колективного керівництва», здійсненою з метою самозбереження, став арешт, а потім розстріл ключової фігури сталінського режиму — Берії.

Розпочалася поступова ліквідація концентраційних таборів. За кілька років сотні тисяч жертв сталінських репресій повернулися в Україну. Зокрема, до 1957 р. було звільнено 65 534 оунівців і «бандпособників», яким пощастило вижити.

З ініціативи Хрущова, вплив якого в «колективному керівництві» неухильно зростав, вересневий (1953) пленум ЦК КПРС уперше звернув увагу на катастрофічний стан сільського господарства. Було зроблено спробу без зміни виробничих відносин, які вважалися соціалістичними, тільки шляхом деяких послаблень, передовсім у податковій політиці та ціноутворенні, зупинити деградацію продуктивних сил села. Намагання пом'якшити систему узаконеного грабунку колгоспів і радгоспів, що зробилася просто нестерпною в останні роки життя Сталіна, знайшло позитивний відгук у селянства. Протягом 5 років в Україні зростало сільськогосподарське виробництво.

На вересневому пленумі конкретизувалася також ключова посада в партійно-державному керівництві. Першим секретарем ЦК КПРС став Хрущов. У його руках концентрувалася величезна влада.

1954 р. з великим розмахом відзначили 300-річчя входження України до складу Росії. Цей акт почали іменувати не інакше, як «возз'єднання». Головною подією ювілейних урочистостей була передача Україні Кримської обл. Вона мотивувалася спільністю економіки, територіальною близькістю, тісними господарськими і культурними зв'язками між Україною і Кримом. Перед війною населення Кримської АРСР складалося наполовину з росіян, а серед національних меншин найчисельнішими були татари (19,4 %) й українці (13,7 %). Після депортації татар, греків і німців склад населення істотно змінився. В середині 50-х pp. питома вага росіян становила приблизно 70 %, а українців — понад 20 %. У лютому 1956 р. відбувся перший після смерті Сталіна партійний з'їзд — XX. У його резолюціях обґрунтовувалася відсутність фатальної неминучості 3-ї світової війни і можливість співіснування держав з різним соціальним ладом. Зовнішня політика радянського уряду стала гнучкішою, хоч і не втратила агресивного спрямування. Найважливішим пунктом порядку денного було питання про культ особи Сталіна та його наслідки. Засудження зовнішніх форм тоталітаризму (культу особи) і вражаючих випадків зловживання владою (масових репресій) сколихнуло суспільство й дало початок тривалому процесові розкладу радянської політичної системи.