Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Бандера Степан Андрійович (1.І. 1909 — 15. X. 1959) — керівник Організації українських націоналістів

Народився він у с. Угринові Старому поблизу Калуша в сім'ї греко-католицького священика Батько, активний учасник української революції, був обраний депутатом парламенту ЗУНР Закінчивши 1927 р Стрийську українську гімназію, Степан вступив на агрономічний факультет Іьвівської вищої політехнічної школи Тоді ж став членом заснованої Є Коновальцем (1920) Української військової організації і УВО) Вона діяла нелегально як диверсійно-розвідувальна структура з суворою дисципліною і терористичними методами боротьби 3 утворенням ОУН С Бандера увійшов до її складу, не припиняючи членства в УВО (остання, поступово передавши свої функції ОУН, після 1934 р. перестала існувати)

1931 р. Є Коновалець призначив 22-річного Бандеру керівником референтури пропаганди у крайовій екзекутиві ОУН В сер 1933 р. він обійняв посаду провідника цієї екзекутиви на західноукраїнських землях, тобто увійшов до вузького кола керівництва ОУН Блискавичній кар'єрі С. Бандери значною мірою сприяло його вміння добре налагодити як вербувальну, пропагандистську й бойову роботу, так і навчання членів ОУН конспірації, розвідці, зв'язку

Влітку 1934 р. С Бандера організував замах на польського міністра внутрішніх справ Б. Пєрацького, засудженого оунівцями до страти за політику полонізації і пацифікації (втихомирення) українського населення Безпосередніх учасників замаху, що потряс Польщу, було схоплено. Тоді провідник крайової екзекутиви здався властям і взяв на себе відповідальність за проведену акцію

На початку 1936 р у Варшаві відбувся суд над 12 націоналістами — учасниками замаху, який виніс С Бандері смертний вирок. Однак його у зв'язку з амністією було замінено на довічне ув'язнення. Влітку 1936 р на другому великому процесі у Львові С. Бандеру, звинуваченого у всіх гріхах ОУН —УВО на західноукраїнських землях, засудили на друге довічне ув'язнення

2-у світову війну Бандера зустрів у одиночній камері Брестської в'язниці 13 вересня 1939 p., коли розбіглася тюремна адміністрація, він вийшов на волю, добувся зайнятого вже радянськими військами Львова й почав перебудовувати мережу ОУН відповідно до обставин, що кардинально змінилися.

1938 р. в Амстердамі од вибуху бомби, підкладеної чекістами до посилки з Відня, затонув Є. Коновалець Пост голови проводу ОУН перебрав полковник А. Мельник. У січні 1940 р. в Рим приїхав С Бандера, щоб зустрітися з ним Розбіжності, що виникли між ними, стосувалися передусім ставлення до Німеччини. Якщо Мельник тісно пов'язував із нею плани розгортання національно-визвольної боротьби, то Бандера волів дистанціюватися від неї, не скотитися до колабораціонізму. Після цього ОУН розкололася на дві окремі структури — бандерівську й мельниківську.

С. Бандеру заарештувало гестапо за відмову скасувати Акт відновлення Української держави, проголошений 30 червня 1941 р Перебував у німецьких тюрмах і концтаборах до грудня 1944 р А в лютому 1945-го крайова нарада проводу ОУН на українських землях переобрала його провідником Цей вибір підтвердила конференція закордонних частин ОУН 1947 p., і Бандера знову став головою проводу всієї організації Він здійснював загальне керівництво боротьбою ОУН — УПА в Україні, доки вона тривала 15 жовтня 1959 р був убитий у Мюнхені агентом КДБ.