Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Радянський партизанський рух. З перших днів війни стало ясно, що противникові вдасться захопити частину радянської території. Щоб підірвати його тили, треба було налагоджувати диверсійно-партизанську боротьбу з допомогою місцевого населення. Партапарат організував розгалужену мережу органів для керівництва партизанським рухом. В Україні у червні — вересні 1941 р. було створено 23 підпільних обкоми, 685 міськкомів і райкомів, 4316 партійних осередків. У Києві, Харкові, Полтаві та деяких ін. містах почали діяти новостворені школи. В них пройшли короткотермінову підготовку 4,5 тис. організаторів підпілля і партизанського руху.

Але в екстремальних умовах окупації побудована на бюрократичних засадах мережа управління ще не існуючим партизанським рухом виявилася мертвонародженим дитям. Значна частина керівних структур так і не розпочала активних дій. Багато залишених працівників стали жертвою доносів з боку тих, хто мав підстави бути невдоволеним радянською владою.

Тож не дивина, що перші спроби налагодити збройну боротьбу в тилу ворога провалилися. З організованих до окупації 883. загонів і понад 1700 диверсійних та розвідувальних груп чимало загинуло. На середину 1942 р. ЦК КП(б)У мав відомості про 766 загонів загальною чисельністю близько 26 тис. бійців. З них активно діяли лише кілька десятків.

Не сиділи склавши руки путивльські партизанські загони під командуванням С Ковпака й С. Руднева, що базувалися у Спадщанському лісі на Сумщині. Хоробро воюючи з ворогом, вони виросли у велике Сумське з'єднання, якому судилося відіграти важливу роль в історії руху Опору в Україні. На Чернігівщині виник і діяв загін під командуванням О. Федорова. Він також перетворився на чисельне з'єднання. Міцним партизанським формуванням став і загін, організований восени 1941 р. О. Сабуровим на території Сумської та Брянської обл.

Партизанська боротьба в степових районах була майже неможливою. Загони, які діяли у лісових масивах Чернігівської, Сумської, Житомирської та ін. обл. північної України, виявляли досить високу бойову активність, особливо після налагодження централізованого керівництва.

Український штаб партизанського руху (УШПР) було створено у червні 1942 р. Очолений відповідальним працівником НКВС Т. Строкачем, він підтримував регулярний зв'язок з партизанськими краями і зонами, переправляв літаками у тил ворога десятки організаторських груп, матеріально-технічні засоби, кадри фахівців (радистів, підривників, шифрувальників), пропагандистську літературу, здійснював координацію дій , як між окремими загонами, так і між партизанами й частинами регулярної армії. Згодом у лісах вдалося створити поліграфічну базу 1943 р. в Україні видавалося понад 60 партизанських газет українською, російською і польською мовами.

Крім того, на УШПР покладалося завдання розробити організаційні структури подальшого розвитку руху Опору А тих, хто бажав стати партизаном, ніколи не бракувало Насамперед це були молоді люди, яких окупанти вивозили на каторжні роботи до Німеччини.

Під керівництвом УШПР партизани не раз проводили операції, що мали важливе стратегічне значення. У серпні 1943 р за командою штабу розпочалася «рейкова війна» — десятки загонів на окупованій території Білорусії, Росії і України стали виводити з ладу залізничні комунікації, щоб не дати фашистам змоги перекидати підкріплення та військове спорядження під Курськ, де розгорталася одна з наймасштабніщих битв 2-ї світової війни. Під час цієї операції було виведено з ладу близько 2 тис. км залізниць.

УШПР керував рейдами великих партизанських загонів і з'єднань по тилах ворога, зокрема С. Ковпака —в Карпати, О. Сабурова — на Житомирщину, О Федорова — на Волинь.

Між даними УШПР про чисельність радянських партизанських загонів та результати їхньої бойової діяльності й підрахунками німецької сторони існують розбіжності Зокрема, за відомостями штабу, 1943 р. на окупованій території України діяло понад 330 тис. партизанів, у тому числі 29 з'єднань і 83 загони загальною чисельністю 43,5 тис. бійців, з якими підтримувався зв'язок. За німецькими даними, радянських партизанів у цей час налічувалося до 50 тис. Ясна річ, у німців не було підстав занижувати ці цифри. Не те — УШПР' Як і кожне бюрократичне відомство, штаб прагнув показати результати своєї роботи у найкращому вигляді.

1944 р. партизани почали широко взаємодіяти з регулярними військами. Було сформовано 1-у Українську партизанську дивізію, яка під командуванням П Вершигори здійснила рейд на Сан і Віслу

Партизанський рух, попри розбіжності в статистиці, був одним з фронтів, які виборювали перемогу й винесли на своїх плечах страшний тягар війни За німецькими даними, він прикував до себе 10 % сил вермахту на Східному фронті