Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Пакт Ріббентропа — Молотова. Створений А Гітлером 1933 р. «тисячолітній рейх» прагнув світового панування. Головною перешкодою в досягненні цієї мети фюрер вважав Радянський Союз. Свій вихід на арену активної міжнародної політики нацистська Німеччина ознаменувала укладенням у листопаді 1936р. таємної угоди з Японією про спільну боротьбу проти СРСР, яка дістала назву Антикомінтернівського пакту. 1937 р. до нього приєдналася Італія, пізніше — Угорщина та Іспанія.

Франція і Великобританія докладали зусиль до «каналізування» агресії нацистів у східному напрямку. Радянському Союзові не запропонували навіть підписати угоду в Мюнхені, де західні держави дали згоду за рахунок Чехословаччини задовольнити вимоги Гітлера й домогтися від нього гарантій «вічного миру». Тим-то Й. Сталін, не припиняючи антифашистської риторики, вживаної з часів приходу до влади в Італії фашистів (1922), почав зважувати, що дасть йому зближення з Гітлером.

Першим сигналом фюрерові стала промова Сталіна на XVIII з'їзді ВКП(б) у березні 1939 р. В ній ішлося про те, що «палії війни» (тобто західні демократії) марно силкуються спровокувати Радянський Союз на конфлікт з Німеччиною, поширюючи неправдиву версію про наміри Гітлера захопити Україну. Сталін запевняв делегатів, що радянський уряд не має наміру витягати кому б то не було з вогню каштани. Приблизно через місяць радянський посол у Берліні прямо заявив про намір свого уряду налагодити добрі стосунки з Німеччиною, незважаючи на відмінності в ідеологічних питаннях.

Гітлер угледів сприятливі для себе можливості у зміні позиції СРСР. Послові в Москві було доручено у травні підготувати переговори з радянським урядом у зв'язку з прийнятим Німеччиною рішенням вчинити акт агресії проти Польщі.

Починаючи з березня 1939 р. у Москві йшли переговори з представниками Англії і Франції про створення системи колективної безпеки проти країни-агресора, під якою малась на увазі Німеччина. Уряди цих країн сумнівалися в боєздатності спустошеної чистками Червоної армії. Знаючи також, що уряди Польщі й Румунії не бажають пропускати через свою територію радянські війська, вони не уявляли, як СРСР міг би, не маючи спільного кордону з Німеччиною, надати їм допомогу в разі німецької агресії. Делегації союзників складалися з чиновників невисокого рангу, не наділених достатніми повноваженнями.

Гітлер вирішив запропонувати Сталінові більше, ніж той міг би сподіватися від союзу із західними демократіями. Звичайно, інтересами Німеччини фюрер не збирався поступитись. Усі вимоги радянської сторони малося на увазі задовольнити за рахунок інших держав.

Наділений надзвичайними повноваженнями, німецький міністр закордонних справ Й. фон Ріббентроп 23 серпня прибув до Москви для зустрічі з Молотовим. Пізно ввечері того самого дня було підписано, а наступного дня опубліковано радянсько-німецький пакт про ненапад. Враження бомби, що вибухнула, він справив на весь світ, у тому числі на найближчого союзника Німеччини — Японію, яка перебувала у фактичному стані війни з Радянським Союзом. Пакт вступив у дію з моменту підписання.

На відміну від угоди між Францією і Німеччиною від о грудня 1938 p., радянсько-німецький пакт про ненапад мав таємний протокол, за яким розмежовувалися сфери інтересів обох держав у Східній Європі. В радянській сфері інтересів перебували Естонія, Латвія, Фінляндія, Бессарабія, у німецькій — Литва. Стосовно Польщі вказувалося, що СРСР зацікавлений в українських і білоруських територіях, а також у території Люблінського й частини Варшавського воєводств.

Через 7 днів після підписання пакту Гітлер напав на Польщу. Зв'язані з нею договірними зобов'язаннями Англія і Франція 3 вересня оголосили війну Німеччині. Почалася 2-а світова війна.