Масові репресії. 1933 р. поклав край опортуністичному очікуванню кадрових працівників державної партії, на очах яких вища партійно-державна влада перетворювалася на мафіозну злочинну структуру. Ті, хто не ототожнював себе із сталінськими злочинами, вирішили діяти. Єдину можливість усунути Сталіна від керівництва давала процедура виборів до ЦК партії на з'їзді. Як і раніше, вибори проходили шляхом таємного голосування, хоч і на безальтернативній основі. Завдання полягало в тому, щоб забалотувати генсека. Таку спробу зробили делегати XVII з'їзду ВКП(б) в січні 1934 р. Однак вона провалилася.

1 грудня 1934 р. було вбито Кірова, якого чимало партійно-радянських керівних працівників, делегатів з'їзду, бажали б бачити на місці Сталіна. Таким чином, генсек не тільки позбувався можливого суперника, а й дістав переконливий привід для розгортання терору проти міфічних «ворогів народу».

5 грудня у газеті «Правда» з'явилася датована днем убивства Кірова постанова ВЦВК про внесення змін до діючих кримінально-процесуальних кодексів союзних республік. Вони передбачали проведення розслідування справ про «терористичні організації» і «терористичні акти» проти працівників радянської влади у десятиденний строк, слухання цих справ без участі сторін, не допускаючи подачі клопотань про помилування і касаційного розгляду, справ, негайне виконання вироку про вищу міру покарання, якою був розстріл.

У середині грудня 1934 р. у Києві відбулася виїзна сесія військової колегії Верховного суду СРСР. Вона підвела під розстріл 28 представників творчої і наукової інтелігенції. Серед політичних діячів однією з перших жертв нової хвилі терору виявився Ю. Коцюбинський. Після самогубства у липні 1933 р. М. Скрипника, зацькованого Постишевим, останнього призначили головою Укрдержплану й заступником голови РНК УСРР. Заарештували його у лютому 1935 p., а розстріляли 1937-го.

З 62 членів ЦК КП(б)У, обраного XIII з'їздом у червні 1937 p., були звинувачені у ворожій діяльності 55 чол. З 11 членів політбюро ЦК КП(б)У репресували 10, з 5 кандидатів у члени політбюро — 4. Загинули всі 9 членів оргбюро ЦК КП(б)У, в т.ч. і С Косіор.

Проти командного складу Київського військового округу під проводом Й. Якіра репресії почалися 1936 р. Майже одночасно вони торкнулися очолюваного І. Дубовим Харківського військового округу. Більшість командних посад довелося заміщати людьми, які не встигли закінчити навіть середніх військових навчальних закладів.

Репресували не лише керівних осіб, а й рядових робітників, колгоспників, інтелігентів. Людей винищували за розкладкою з центру сотнями тисяч. Суспільство чимдалі глибше опускалося в прірву страху, відчаю, моральної деградації. Заарештованих піддавали тортурам за особистою вказівкою Сталіна від імені ЦК ВКП(б). Не витримуючи фізичних мук, люди давали показання, яких вимагали слідчі, і на себе, і на своїх знайомих. Так забезпечувався черговий виток арештів.