Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Пантеон язичницьких богів. Літопис Нестора під 980 р. умістив барвисту розповідь про зведення Володимиром невдовзі після вокняжіння в Києві своєрідного пантеону язичницьких богів «І поставив (князь. — Авт.) кумирів на пагорбі за теремним (князівським. — Авт.) двором: дерев'яного Перуна із срібною головою та золотими вусами, далі Хорса, Дажбога, Стрибога, Симаргла і Мокош. 1 приносили їм жертви, називаючи їх богами»

Довгий час вчені вважали, що в цьому пантеоні князь об'єднав основних, найпоширеніших на Русі язичницьких богів, чим на-чебто уніфікував державний культ. На перше місце слушно було поставлено Перуна — бога-громовержця, подібного до римського Юпітера Далі йшли боги місяця Хорс), сонця (Дажбог), вітру й, можливо, водночас війни (Стрибог), охорони посівів (Симаргл) і єдине жіноче божество у пантеоні — плодючості й домашнього вогнища (Мокош) Двоє з названих Нестором богів, Хоре та Симаргл, вважаються іранськими за походженням, що підтверджує давно вже висловлену думку про поліетнічний характер Давньої Русі, в якій поряд із слов'янськими були й неслов'янські, в тому числі іранські племена.

Однак у 20-ті рр XX ст. з'явилася версія, за якою нібито Володимир зовсім не лаштував язичницького капища з шістьма божествами, а встановив культ єдиного верховного Перуна, виявивши тим самим відчутне прагнення до монотеїзму, що так швидко, вже через 10 років, втілилось у запровадженні на Русі християнства Деякі документальні свідчення дозволяють вважати, що 980 р в Києві, а потім у Новгороді та інших великих містах Русі було поставлено дерев'яні скульптури самого лише Перуна. Пантеон же, ймовірно, народився в уяві християнських книжників в кінці XI — на початку XII ст., котрі вважали, що язичництво рішуче відрізняється від християнства тим, що має не одного бога, а декількох.