Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Володимир (? — 15.VII 1015). Київський великий князь (978— 1015). Син Святослава Ігоревича й Малуші, рабині-ключниці княгині Ольги. Правдоподібним є припущення академіка О. Шахматова, що Малуша — дочка древлянського князя Мала. Ще в юному віці Володимир був посаджений батьком у намісники Новгорода Великого (970). Правив за княжича Його дядько Добриня. Коли 977 р. між синами Святослава розпочалася боротьба за владу на Русі й старший Ярополк убив молодшого, Олега, Володимир зібрав «за морем», у Скандинавії, норманську дружину й пішов війною на Ярополка. Зраджений своїм воєводою Блудом, Ярополк загинув, Володимир же вокняжився у Києві. Літописець назвав його самовладним правителем Руської землі. Державну діяльність новий князь, як і його попередники, розпочав з приєднання до Києва східнослов'янських союзів племен, які або ще не увійшли до складу держави, або відпали у зв'язку зі смертю попереднього князя в Києві. Першим воєнним заходом Володимира був похід 981 р. проти хорватів і дулібів, яких тоді остаточно включили до складу Київської держави Далі було придушено повстання в'ятичів і радимичів, а за правління Володимира всі основні східнослов'янські союзи племен інкорпоровано до складу держави. Процес становлення Київської Русі в основному завершився.

Видатний політик і адміністратор Володимир здійснив серію реформ. А розпочав з реформи язичництва, проголосивши Перуна верховним богом держави. Потім настала черга адміністративної реформи, в перебігу якої місцевих племінних вождів (князьків) було замінено великокнязівськими посадниками, його синами й наближеними боярами. Запроваджено новий кодекс правових норм, наразі усний,— «Закон земляний». Володимир піклувався про охорону державних рубежів, давши одкоша агресивним балтським племенам ятвягів і волзьким тюркам-болгарам. Головне місце в міжнародних стосунках Русі займали, як і раніше, взаємини з Візантією 987 р Володимир допоміг імператорові Василію приборкати бунтівних феодалів. Вдячний Василій, розраховуючи на подальшу допомогу, видав за київського князя сестру, принцесу Анну Влітку 990 р Володимир запровадив християнство як офіційну релігію в Давньоруській державі.

В останні роки X ст. Володимир зосередив зусилля на боротьбі з жорстокими кочовиками-печенігами, що загрожували Русі з півдня. Він будував захисні вали й фортеці, не раз виходив з військом супроти" печенігів і перемагав їх. Літопис замовчує останні п'ятнадцять років життя князя. Але з іноземних джерел відомо, що Анна померла 1011 р. і князь одружився з германською принцесою, ім'я якої нам невідоме. Наприкінці життя проти Володимира повстали сини: прийомний Святополк і рідний Ярослав. Лаштуючись до походу на Новгород проти Ярослава, Володимир раптово помер. Це сталося 15 липня 1015 р. Князя поховано у зведеній за його велінням Десятинній церкві Володимир був видатним державним діячем і полководцем, головним засновником Давньоруської держави.