Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Зміцнення партійної диктатури. Придушуючи спроби опору з боку будь-яких політичних сил чи осіб, нещадно викорінюючи публічні вияви інакомислення, партія більшовиків на собі відчула наслідки встановленої диктатури. Принцип «демократичного централізму» призводив до всевладності апарату й безгласності партійних мас. У самому апараті центр влади переміщувався вгору. З утворенням 1919 р. всередині ЦК политбюро весь потенціал державної влади одразу зосередився в цьому органі. 1923 p., коли Ленін через хворобу відійшов від політичного життя, почалася борьба за владу всередині самого політбюро. Більшість політичного керівництва об'єдналася проти Троцького як найвпливовішого державного діяча Більшовиків, котрі протестували проти затхлої антидемократичної атмосфери у внутрішньопартійному житті, таврували як «троцькістів».

До весни 1925 р. партійну організацію України очолював Е. Квірінг. Він підтримав боротьбу більшості політбюро ЦК РКП(б) з Троцьким і допоміг в усуненні з України «троцькіста» № 1 — X. Раковського. Однак Квірінг інколи поводив себе незалежно. Після перемоги над Троцьким генсек розпочав боротьбу зі своїми нещодавніми союзниками Зінов'євим і Каменевим. Щоб мати надійні тили в Україні, Квірінга було замінено Кагановичем.

Скориставшись смертю Леніна, Сталін оголосив «ленінський призов робітників у партію», який мав суто утилітарне завдання — розрідити організацію професійних революціонерів політично недосвідченою масою. Різке зростання чисельності партійних організацій фактично призвело до утворення двох партій — «внутрішньої» (апаратників) і «зовнішньої» (членської маси). Головною функцією рядових членів було проведення партійної лінії за місцем праці. Хоча «внутрішня» партія поповнювалася за рахунок «зовнішньої», між ними існувала велика різниця: реальну владу мали тільки апаратники. За 1921—1928 pp. чисельність членів державної партії в Україні зросла більш ніж утричі й становила 231 тис. чол. Керівні посади в різних галузях народного господарства могли займати, як правило, лише партійці, хоча б і некомпетентні.

Каральну функцію виконувала Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУЧК),яку 1922 р. було реорганізовано в ДПУ (Державне політичне управління). Цей орган нещадно боровся з виявами інакомислення, тримав під пильним наглядом профспілки й громадські організації, придушував як контрреволюцію будь-які спроби утворення політичних організацій, що могли б стати опозиційними більшовикам.