Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Нова економічна політика (неп). Тимчасовий, протягом 1921 — 1928 pp., відступ державної партії від спроб замінити ринковий механізм регулювання народного господарства директивним управлінням Цю політику назвали «новою», щоб відрізнити її від старої, комуністичної. Перехід до непу відбувався досить болісно і лише під тиском очевидних реальностей господарського життя.

Ленін не мав певної, завчасно окресленої програми відступу й намагався зберегти максимум «здобутків» попередньої політики. Йшлося насамперед про державну власність на так звані «командні висоти» економіки Контроль над великою промисловістю, шляхами сполучення і фінансово-банківською системою вважався, як і раніше, найбільшим здобутком партії.

Неп розпочався із скасування продрозкладки. Вперше Ленін висловив цю пропозицію у тезах, написаних 8 лютого 1921 р X з'їзд РКП(б) 15 березня прийняв на його доповідь постанову «Про заміну розкладки натуральним податком» Виходячи з рішень з'їзду, надзвичайна сесія ВУЦВК прийняла закон про заміну розкладки податком, а Раднарком УСРР видав декрет про його норми і розмір Продподаток мав стягуватися з врожаю 1921 р.

Розуміння безперспективності війни проти економічних законів приходило до більшовиків поступово На X з'їзді партії ніхто не виступив проти скасування продрозкладки. В постанові мовилося лише про надання селянам можливості використовувати товарні лишки продукції у місцевому господарському обороті, тобто продавати їх на сільських і містечкових базарах. До приватної торгівлі, що існувала підпільно, головним чином у формі мішечництва, власті ставилися з острахом.

У промові на Всеросійській продовольчій нараді 16 червня 1921 p., де вперше було вжито словосполучення «нова економічна політика», Ленін уже змирився з можливістю торгівлі у масштабі всієї країни. Якщо раніше інфляція не бентежила власті, бо передбачалося цілковите відмирання грошей, то на цій нараді пролунали заклики відновити правильний грошовий обіг, створити державну торгівлю, насамперед оптову, навчитися регулювати приватну торгівлю за допомогою банків, кредитних установ і податкової політики.

У квітні 1922 р. наркома продовольства УСРР М. Владимирова було відкликано до Москви на посаду заступника наркома фінансів РСФРР. Разом з Г. Сокольниковим і Л. Юровським він очолив роботу з грошової реформи, яка завершилася навесні 1924 р. Незабаром в обіг було випущено забезпечені золотом банківські білети — червінці.

Легалізація приватної торгівлі й зміцнення фінансів вивели з підпілля підприємницьку діяльність З'явилася т зв. нова буржуазія — орендарі, торговці-оптовики, промисловці, комісіонери, брокери. їх називали людьми непу — непманами Вони швидко вивели країну з економічного хаосу й розрухи. Але більшовики ставилися до непманів негативно, забуваючи, що їхня попередня політика завела суспільство у безвихідь

Ленін вважав, що неп — це вимушений і тимчасовий відступ від будівництва соціалізму. Заднім числом, навесні 1921 р , він запровадив поняття «воєнний комунізм» для означення економічної політики 1918—1920 рр. Продрозкладку та ін. непопулярні елементи цієї політики Ленін пов'язував з громадянською війною. Отже, не було б війни — не було б «воєнного комунізму». Однак історичні факти свідчать: незалежно від того, які причини викликали громадянську війну, вона безперервно «підживлювалася» об'єктивно не сумісною з інтересами селян-власників земельною і продовольчою політикою більшовиків. Легенда про «воєнний комунізм» потрібна була, щоб відокремити комуністичний ідеал, без котрого не могла існувати партія, від катастрофічної за своїми наслідками політики комуністичного штурму 1918—1920 рр.

Характеризуючи ставлення Леніна до непу, історики нерідко наводили слова, вживані ним неодноразово, коли заходила мова про тривалість цієї політики: «всерйоз і надовго». Це так, але прочитаємо наведені слова у контексті: «Цю політику ми проводимо всерйоз і надовго, але, звичайно, не назавжди. Вона викликана нашим станом злиднів та розорення і величезним ослабленням нашої великої промисловості». Ясно, що в 1921 — 1922 pp. голова російського Раднаркому не вважав політику, що рахувалася з об'єктивною реальністю ринку, нормальною за всіх умов, для всіх урядів і часів. Про це свідчить також заключне слово останнього в житті вождя більшовиків публічного виступу 20 листопада 1922 p.: «З Росії непівської буде Росія соціалістична».