Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Мілітаризація української промисловості 1920 р. Неминучий наслідок включення радянської України в будовану більшовиками позаринкову економіку командного типу.

Спроби державної партії замінити ринковий механізм централізованим директивним управлінням призводили до надмірного розростання неповоротких і неефективних бюрократичних структур. Накладаючись на розруху, викликану багаторічною війною, комуністичний штурм наближав країну до господарської катастрофи.

1920 р. з 22 металургійних заводів України діяли лише 9, причому в обмежених масштабах. Різко упав видобуток палива, що тяжко позначилося на становищі міст, населення яких нерідко залишалося без світла, тепла й води. Робітники масово переходили з недіючих підприємств у сільську місцевість, де можна було знайти засоби до існування. Катастрофічний стан залізниць порушував ритм роботи промисловості й паралізував дії Реввійськради РСФРР щодо оперативного перебазування військ.

Вихід із становища Ленін і Троцький бачили лише в подальшій мілітаризації економіки. На початку 1920 р. запрацювали Українська трудова армія і орган управління нею — Українська рада трудової армії (Укррадтрударм). Це був обласний орган Ради оборони РСФРР, з квітня 1920 p.— Ради праці й оборони (РПО). Укррадтрударм мав здійснювати контроль за заготівлею сировини і продовольства, видобутком палива, постачанням підприємств робочою силою.

Утворився Головний комітет загальної трудової повинності — один з найважливіших главків у системі управління націоналізованою промисловістю. В Донбасі запроваджувалася трудова повинність чоловічого населення віком від 18 до 45 років (для технічних спеціалістів — до 65-ти).

Одним із своїх перших декретів Всеукрревком створив Організаційне бюро відбудови промисловості України (Пром-бюро) на правах територіального філіалу Всеросійської Ради народного господарства (ВРНГ). Структура Промбюро, незабаром перейменованого в Українську Раду народного госпо-дарства (УРНГ), була майже тотожна ВРНГ. Напр. 1920 р. в ньому існувало 45 виробничих відділів, управлінь, главків і центрів. Вони керували діяльністю 10720 великих, середніх і дрібних підприємств.