Ярополк Святославич (?—979). Старший син Святослава. Після смерті батька в бою з печенігами 972 р. почав князювати в Києві. Був одружений з візантійкою, колишньою черницею.

Прагнув одноосібно правити на Русі. 977 р. пішов війною проти свого брата Олега, котрий княжив у Овручі, в Древлянській землі, й побив його. Далі Ярополк зіткнувся з Володимиром. У цій війні між зведеними братами переміг Володимир. За поважним київським джерелом «Пам'ять і похвала князеві руському Володимиру» Іакова Мніха (сер. XI ст.), Ярополк загинув 11 червня 978 р. Відтак київський престол перейшов до Володимира.

Окремі історики вряди-годи висловлюють думку, начебто Ярополк сповідував християнство за католицьким обрядом і був чи не першим «католиком» на Русі. Однак давньоруські джерела про це не згадують. Подібна версія ґрунтується на дуже пізніх і маловартісних джерелах — звістках Никонівського літопису кін. XVI ст. та Іоакимівського XVIII ст. Якщо оповідь останнього про те, буцімто Ярополка охрестили латинські місіонери, є лише наївною підробкою, то зі свідченням Никонівського літопису справа складніша. Це компілятивне в початковій частині джерело повідомляє, ніби 979 р. «приходили до Ярополка посли з Рима від папи».

Лише у XX ст. історики з'ясували, що зацитована звістка народилася через вигадки російських ідеологів XV — XVI ст., котрі прагнули зобразити Московське царство наступником одразу Римської і Візантійської імперій, тож для підтвердження цієї доктрини й винаходили «свідчення» на кшталт того, що російські монархи походять від римського імператора Августа, а їхні предки дружили з папами. До того ж 979 р. Ярополка вже не було серед живих. Існує, втім, не досить ясне повідомлення однієї західноєвропейської хроніки, що 973 р. до резиденції германського імператора Отгона в Кведлінбург завітало якесь посольство зі Сходу. Якщо навіть це було посольство від Ярополка, то його місію природніше пов'язувати з пошуками підтримки з боку Заходу на порозі сутички братів за владу.