Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

«Воєнно-політичний союз». Формула, якою маскували централізацію військового й народногосподарського управління радянських республік.

Хоч радянізована Україна на словах зберігала державну самостійність, московський центр поступово опановував найголовніші сфери українського життя. Інакше й бути не могло: владні функції міцно контролювалися унітарною за своєю побудовою більшовицькою партією. Коли конституційна неврегульованість міждержавних відносин призводила до конфліктів, радянські політичні діячі України змушені були звертатися до найвищої інстанції — політбюро ЦК РКП(б). Утворене в березні 1919р, воно у своїх руках зосередило законодавчу, виконавчу й судову владу в усіх радянських республіках, хоч навіть не згадувалося в їхніх конституціях. Пом'якшенню конфліктів на персональному рівні сприяла величезна політична вага Раковського — одного з найвпливовіших членів ще нечисельного ЦК РКП (б), особистого друга Троцького з дореволюційних часів, довіреної особи Леніна.

Навесні 1919 р. дислоковані в Україні війська чисельністю бл 180 тис. бійців було зведено у 3 армії, які підпорядковувались Реввійськраді Росії. На Україну поширювалася російська грошова система, вона не мала права на власний бюджет. Фінансування з Москви являло собою вагомий доказ повсякчасної залежності українських наркоматів від російського центру. Починаючи з березня 1919 р. Українська Рада народного господарства офіційно стала розглядатись як територіально відокремлена частина єдиного апарату ВРНГ. Були об'єднані залізниці й поштово-телеграфний зв'язок.

23 квітня головком І. Вацетіс надіслав Леніну доповідну записку, в якій висловлював обурення з приводу подрібненості сил у військовій сфері. Голова Раднаркому поставився до записки серйозно й під час обговорення на політбюро написав документ, який на довгі десятиліття визначив основні засади військової та-загальної централізації управління. Це був «Проект директиви ЦК про воєнну єдність». Виконуючи рішення партійного центру, члени ВУЦВК (окрім боротьбистів) у травні затвердили резолюцію про т. зв. «воєнно-політичний союз». Щоб справа виглядала так, нібито Україна є ініціатором злиття армій, президії ВУЦВК доручалося звернутися до ін. союзних республік з пропозицією виробити конкретні форми союзу.

1 червня ВЦВК проголосив декрет, в якому керівництво 5 галузями зосереджувалося в єдиних московських колегіях (військове командування, раднаргоспи, залізниці, фінанси, праця). Не чекаючи формальної реакції ВУЦВК, Троцький уже 4 червня розформував Український фронт. Частини 1-ї і 3-ї українських армій утворили 12-у армію Західного фронту. 2-а українська армія разом з Кримською була об'єднана в 14-у армію Південного фронту.