Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Поразка Директорії. На початку січня 1919 р. голова уряду УНР В Чехівський надіслав до Москви кілька телеграм, в яких запитував, чому російське військо без оголошення війни рушило на Україну Нарком закордонних справ Г Чичерін відповів так: російських військ в Україні немає, а воєнна акція на її території здійснюється між військами Директорії і радянського уряду, який є цілком незалежний Повторювався сценарій захоплення України, який успішно спрацював узимку 1917/18 р

4 січня 1919 р Троцький підписав постанову Реввійськради про утворення Українського фронту під командуванням В. Антонова-Овсієнка. Перед ним ставилося завдання витіснити Директорію з Лівобережжя і оволодіти переправами на Дніпрі у районі Києва, Черкас, Кременчука й Катеринослава. Прогнозу-ючи наступ військ Антанти в глиб України, Троцький прагнув відстояти хоча б Лівобережжя Тоді ще важко було передбачити, як складеться доля нечисленного антантівського десанту

Радянські війська швидко просувалися різними напрямками. Група під командуванням П Дибенка 27 січня захопила Катеринослав 2-а повстанська дивізія увійшла в Полтаву й, не гаючи часу, 1 лютого переправилася на правий берег Дніпра у районі Кременчука. Група Ю. Сабліна здобула ряд міст Донбасу і з'єдналася з радянськими військами, що стримували тиск білогвардійців Денікіна. Група військ київського напрямку, основу яких становила більша частина 1-ї повстанської дивізії, 12 січня зайняла Чернігів, а 5 лютого вступила до української столиці

Більшість провідних діячів УНР не бажала йти на формування єдиного з Антантою антирадянського фронту їхні антибільшовицькі настрої, підсилені безкомпромісною позицією Раднаркому, не бралися до уваги. Важило те, що Антанта була в тісному союзі з Денікіним, який заперечував існувань самостійної України, котра за тих обставин опинилася між молотом і ковадлом

Навіть такого борця за національну справу, як М. Грушевський, охопив відчай, і він відійшов від політичної діяльності. В. Винниченко також хотів залишити пост голови Директорії, але наштовхнувся на опір керівництва своєї партії, котре розглядало такий крок, як дезертирство. Після вимушеного переїзду з Києва до Вінниці почалися переговори з Антантою, спрямовані на досягнення негайної угоди. Французьке командування висунуло ультимативні вимоги: реорганізувати уряд УНР і саму Директорію, вилучити з її складу представників соціалістичних партій, реорганізувати армію УНР і підпорядкувати її союзному командуванню нарівні з Добровольчою армією Денікіна.

Не бажаючи виходити з Директорії, Петлюра заявив, що припиняє своє членство у соціал-демократичній партії Винниченко передав повноваження голови Директорії Петлюрі й виїхав за кордон, в еміграцію. Чехівський подав у відставку, й на посаді голови уряду його замінив С. Остапенко.

Хоч Директорія все ще формально існувала, одноособова влада сконцентрувалася в руках Петлюри, який продовжував безкомпромісну боротьбу з більшовиками Але вона була малоуспішною, оскільки Антанта Директорії не допомагала, як і раніше. Переслідувані радянськими військами петлюрівці 6 березня залишили Вінницю. Черговою резиденцією уряду УНР стала Жмеринка.