Декларація про возз'єднання українських земель. Під час повстання проти гетьманського режиму уряд ЗУНР вислав повноважних представників до УНР, щоб домовитися про возз'єднання обох українських держав. 1 грудня 1918 р у Фастові було укладено попередній «договір про злуку» В ньому говорилося «Західноукраїнська Народна Республіка заявляє цим непохитний намір злитись у найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народною Республікою — значить, заявляє свій намір перестати існувати як окрема держава, а натомість увійти своєю територією й населенням як складова частина державної цілісності в Українську Народну Республіку»

З січня 1919 р. Українська Національна Рада затвердила у Станіславі договір, опублікувала його й доручила урядові вжити заходів з. метою реалізації ідеї соборності української нації Урочиста церемонія злуки відбулася у Києві 22 січня. На Софійському майдані в присутності десятків тисяч киян В. Винниченко оголосив універсал, виданий з приводу цього історичного акту У ньому вказувалося, що декларація про злуку має бути затверджена Установчими зборами, скликаними з території всієї України До того часу Західна обл.. УНР (ЗОУНР), як стала називатися ЗУНР, залишалася при своїх власних законодавчих і виконавчих органах влади

Спроба возз'єднання двох українських держав так і залишилася декларацією. Польські війська методично витісняли адміністрацію ЗУНР з території західноукраїнських земель. Існування УНР також ставало дедалі проблематичнішим з огляду на вторгнення радянських військ.