Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Аграрна політика П. Скоропадського. Уже 29 квітня 1918 р. гетьман проголосив, що «права приватної власності, як фундамент культури й цивілізації, відбудовуються в повній мірі». Дозволялися вільний продаж і купівля землі. Обіцялося, що вживатимуться заходи для вивласнення земель за дійсною їхньою вартістю від великих власників для наділення земельними ділянками малоземельних хліборобів.

Конкретніше гетьман висловився щодо майбутньої земельної реформи на зустрічі з делегацією хліборобів з Харківщини, Херсонщини, Полтавщини і Волині 2І червня. Він заявив тоді, що велику земельну власність буде скасовано, землю передадуть хліборобам у кількості не більше 25 десятин в одні руки, а купівля землі однією особою в різних місцях не дозволятиметься. Поміщики мали продавати свою землю Держбанкові для утворення державного земельного фонду.

Отже, гетьман розраховував створити в Україні економічно міцний клас хліборобів, які б отримали землю за викуп при посередництві держави шляхом парцеляції великих земельних маєтків. Однак сам принцип викупу зустрів рішучий опір з боку більшості селянства, що сподівалося дістати землю безкоштовно. До того ж реформа планувалася на майбутнє.

27 травня було прийнято закон про права на врожай поточного року. В ньому наголошувалося: право на врожай озимини, засіяної 1917 p., належить власникам або орендарям землі, право на врожай ярини, засіяної 1918 p., належить тим, хто засіяв ці землі (з відповідним відшкодуванням власникам землі). Одночасно майно, передане селянам земельними комітетами за законодавством Центральної Ради, мало повернутися поміщикам. За цим доручалося стежити призначеним урядом старостам і комендантам окупаційних військ. Поміщики могли викликати для захисту своїх майнових прав військові команди.

У липні вийшов закон «Про засоби боротьби з розрухою сільського господарства». Він передбачав у разі необхідності примусове використання в поміщицьких маєтках реманенту селян. Організатори страйків на польових роботах підлягали тюремному ув'язненню.

Селяни, які вже давно звикли думати, що поміщицька земля належить їм за революційним правом, зустріли аграрну політику гетьмана в багнети. В українському селі швидко нагромадився колосальний вибуховий потенціал.