Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Зміна гасел більшовицької партії. В. Ленін був переконаним прибічником створення «пролетарської» держави на основі системи рад, у якій від імені робітничого класу здійснювала б диктатуру його власна партія. Ця диктатура могла міцно утвердитися тільки через відповідні перетворення в економічній базі суспільства. Суть комуністичної доктрини полягала в одержавленні приватної власності і в заміні ринку директивним плануванням. Однак закликати маси до повстання під комуністичними гаслами у дрібновласницькій країні було неможливо. Навіть позбавлені власності промислові робітники, коли вони висували екстремістське гасло «експропріації експропріаторів», розуміли його як перехід заводів і фабрик у власність трудових колективів, а не держави. Тому напередодні вирішальних подій у боротьбі за владу В. Ленін тимчасово зняв комуністичні гасла й замінив їх такими, що влаштовували народні маси.

Щоправда, гасло «Фабрики — робітникам!» не зазнало зовнішніх змін. Більшовики завжди розуміли його як одержавлення, а не як передачу засобів виробництва у приватну власність робітничим колективам. Таку передачу В. Ленін таврував як анархо-синдикалізм. Терміни «націоналізація» (обернення у власність нації) або «усуспільнення» (обернення у власність суспільства) були маскувальними. Від імені нації чи суспільства могла виступати тільки держава, а Ленін бажав створити державу, цілком злиту з власною партією.

На селі більшовики планували організувати велике виробництво у вигляді радянських господарств (радгоспів), утворених з експропрійованих поміщицьких маєтків, а також комун, заснованих шляхом відчуження, або колективізації приватної власності селян. Ці положення комуністичної доктрини селянами не сприймалися. Ідея комун викликала в селян-власників тільки глузливий сміх. Пролетаризовані маси села вимагали «по справедливості», тобто на засадах зрівняльності, поділити між ними поміщицькі засоби виробництва, включаючи землю. Місцеві селянські накази з такою вимогою було зведено в один. Примірний наказ, який І Всеросійський з'їзд селянських депутатів у червні 1917 р. схвалив, а есерівська партія включила до своєї програми. Але есери відкладали розв'язання аграрного питання до Установчих зборів, втрачаючи селянську підтримку. Приймаючи, на пропозицію Леніна, Примірний наказ як своє власне гасло, більшовики домагалися цим прихильності селян. Невідповідність його комуністичній доктрині їх не турбувала. Гасло «Землю — селянам!» було для Леніна не стратегічним, а тактичним.

З цією ж метою — забезпечити масову підтримку більшовицькій революції — було змінено акценти і в національному питанні. Будучи переконаним прихильником централізму, без якого не могла обходитись диктатура, Ленін висунув гасло утворення союзу вільних республік. 9 серпня більшовики увійшли до Центральної Ради, де утворили фракцію.

Докорінно змінилися позиції більшовиків і в ключовому питанні про сепаратний мир. Від 1914 р. В. Ленін підтримував гасло перетворення імперіалістичної війни на війну громадянську як передумову перемоги світової пролетарської революції. У статті в газеті «Листок «Правды» від 5 липня він категорично стверджував, що «сепаратний мир з Німеччиною найрішучіше і найбезповоротніше завжди і безумовно відкидав!!» Однак восени 1917 р. більшовики взяли курс на негайний вихід з війни шляхом переговорів з урядами країн німецького блоку. Цей курс відповідав прагненню стомлених 3-річною війною народних мас.