Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Гасло автономії України. У перших відозвах ТУП і Центральної Ради кінцева мета національно-визвольного руху викладалася у завуальованій, абстрактній формі: готуватися до всенародних Установчих зборів, на яких має постати питання про автономію у перебудованій на федеративних засадах Росії. Національна програма висувалася в переважно культурницькій площині: закладати українські школи й просвітні організації, підтримувати українську пресу тощо.

Після повернення до Києва М. Грушевський надрукував у газеті «Нова Рада» серію статей програмного характеру. Він виступив проти надання національно-визвольному рухові поміркованого культурницького напрямку й висунув гасло побудови національно-територіальної автономії України в Російській Федеративній республіці. Голова Центральної Ради закликав не чекати Установчих зборів, щоб з їхніх рук отримати автономію, бо вважав, що це надважливе для українського народу питання неприпустимо ставити у залежність від того, якою виявиться більшість депутатів — централістською чи автономно-федералістською. Борці за національну справу повинні були самі будувати автономію України.

На думку Грушевського, автономна Україна мала постати на землях, де українське населення переважало. Це були 9 губерній, на території яких пізніше утворилася радянська Україна, а також Кубань, Хотинщина, південні повіти Бессарабії, східні повіти Холмської губернії, західні землі Області Війська Донського, Чорноморської і Ставропольської губерній, південні частини Воронезької губернії.