Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Столипінська реформа. Кріпосницький лад завжди опирався на дві основи: поміщицьке землеволодіння й селянську общину. Після реформи 1861 р. станова община збереглася. Общинні порядки, включаючи кругову поруку, допомагали владі контролювати настрої селян.

Однак після революції 1905 —1907 pp. з ініціативи голови уряду П. Столипіна царизм відмовився від політики, спрямованої на консервацію кріпосницьких пережитків, і вдався до руйнування общини. Затримувати штучними засобами об'єктивний процес поширення товарно-грошових відносин у селянському господарстві новий голова уряду вважав безглуздям, тому рядом законодавчих актів дозволив закріплювати у приватну власність ділянки общинної землі, що були в користуванні селян. Одержуючи надільну землю у власність, селянин мав можливість об'єднати свої ділянки в одну — так званий відруб — і або залишався на старому помешканні, або виселявся на хутір, побудований на власній землі.

Столипін вірно розрахував соціально-економічні й політичні наслідки аграрної реформи. Завдяки виникненню цілого прошарку «міцних і сильних», за висловом прем'єр-міністра, селянських господарств уряд одержував нову опору на селі.

Столипін зустрів сильний опір як з боку правих, які не були зацікавлені у руйнуванні традиційного сільського укладу, так і з боку соціалістів (насамперед есерів та більшовиків), які в розрахунку на майбутню революцію не бажали зменшувати соціальної напруженості на селі. Селянські маси, побоюючись розорення, теж чинили опір реформі. Найуспішніше вона просувалася в Україні, хоч і тут общину не вдалося зруйнувати остаточно. Питома вага господарств, що вийшли з общини, становила на Правобережжі 48 %, на Півдні — 42 %, на Лівобережжі — тільки 16,5 %.

У ході столипінської реформи активізувалася діяльність створеного ще у 80-х pp. XIX ст. Селянського поземельного банку. Він скуповував за високими цінами землю у великих землевласників, подрібнював її на ділянки і на виплат продавав селянам. Поміщики охоче продавали землю. Деякі з них звільнилися від надлишків, переходячи до капіталістичних методів господарювання, інші розорювалися або ліквідовували маєтки з остраху перед майбутньою революцією. В Україні з 1906 по 1910 р. через банк було продано понад 480 тис. дес. переважно поміщицької землі.

Виходячи з общини, чимало селян продавали землю й рушали за кращою долею до Сибіру. Українські губернії протягом 1906 — 1912 pp. дали близько мільйона переселенців. Майже четверта частина переселенців повернулася в рідні місця й поповнила лави безземельного сільського пролетаріату.