Громади. Напівлегальні гуртки, що з'явилися на поч. 60-х pp. ХІХ ст. Складалися з представників української інтелігенції — вчителів, письменників, лікарів, ліберальних поміщиків. Займалися в основному культурно-просвітницькою діяльністю — несли в народ знання, пропагували українську національну ідею, ставили перед владою різні культурницькі вимоги.

До складу київської «Старої громади» на чолі з В. Антоновичем входили такі відомі представники наукової і творчої інтелігенції, як М. Зібер, М. Драгоманов, П. Житецький, О. Кистяківський, О. Кониський, І. Лучицький, М. Старицький, П. Чубинський та ін. 1873 р. вони відкрили Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, який плідно працював над вивченням історії, економіки та фольклору. «Стара громада» придбала газету «Київський телеграф» і перетворила її на свій напівофіційний орган. Контакти київських громадівців з Буковиною і Галичиною були постійними й широкими.

Серед діячів «Старої громади» вирізнявся публіцист, історик і фольклорист М. Драгоманов. Завзятий борець проти гноблення українського народу в імперіях Габсбургів і Романових, він стояв за тісний союз з російськими соціалістичними течіями і вважав, що Україна здатна перетворитися шляхом еволюційного розвитку на федерацію вільних самоврядних общин — громад. Звільнений з Київського університету, Драгоманов 1876 p. виїхав до Швейцарії, де організував видання україномовного збірника «Громада». Женевський гурток, що склався навколо збірника, дав початок українському соціалістичному рухові. 1886 р. через ідейні розбіжності з поміркованішими громадівцями він втратив їхню фінансову підтримку і змушений був переїхати до Болгарії. Очолював кафедру в Софійському університеті.