Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Шевченко Тарас Григорович (25.11 1814 —26.11 1861). Геніальний український поет, незламний борець з самодержавством і кріпосництвом, людина-символ, яка відіграла особливу роль в утвердженні національної свідомості українського народу.

Народився він у с. Моринцях на Черкащині, в сім'ї кріпаків, рано став сиротою. Навчився грамоти у дяка, з 14-річного віку служив «козачком» у поміщика П. Енгельгардта, разом з ним жив спочатку у Вільно, а потім у Санкт-Петербурзі. 1838 р. український художник І. Сошенко, глибоко співчуваючи юнакові, що мріяв про живопис, познайомив його з поетом Є. Гребінкою і своїми колегами К Брюлловим і О. Венеціановим. Митці й меценати викупили Шевченка з кріпацтва й допомогли йому вступити до Академії мистецтв.

Навчаючись під керівництвом К. Брюллова, він захоплено за-ймався і поезією. 1840 р. в Санкт-Петербурзі вийшла перша збірка творів Шевченка під назвою «Кобзар», яка одразу поставила його в ряд найвидатніших поетів сучасності. У віршах колишнього кріпака приховувався вибуховий заряд, спрямований проти царів —- «катів людських».3акінчивши 1845 р. курс навчання й отримавши звання художника, Шевченко влаштувався на роботу в Києві, у Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів, що давало йому змогу знайомитись за першоджерелами з історією козацької України і традиціями національно-визвольної боротьби українського народу. До 1845 р. відноситься його славнозвісний вірш «Як умру...», названий у народі «Заповітом», який закликав до насильницького повалення самодержавства:

...Вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою, злою кров'ю

Волю окропіте.

Покладений на музику полтавським учителем співу Г. Гладким, він став народним гімном.

На поч. 1847 p. T. Шевченко був затверджений учителем малювання в Київському університеті й майже відразу заарештований жандармами у справі Кирило-Мефодіївського товариства. Під час обшуку в нього знайшли рукописи революційних поезій, серед них відверто антицарську поему «Сон». Микола І розпорядився віддати його в солдати й заслати до Оренбурга із забороною писати й малювати.

За порушення цієї заборони Шевченка ув'язнили в Орській фортеці, а потім перевели на півострів Мангишлак, у Новопетровське укріплення (тепер — форт Шевченка). Після довгих років заслання Олександр II дав йому свободу й дозволив жити у Санкт-Петербурзі під наглядом поліції. У травні 1859 р. Шевченко домігся дозволу на поїздку в Україну. Але його перебування на Батьківщині було недовгим. Поета за доносом знову заарештували, але після допиту в Києві звільнили, примусивши негайно виїхати до Санкт-Петербурга.

В імперській столиці Шевченко захопився офортами (різновид гравюри) з картин зарубіжних та російських художників, а також із власних малюнків. У цьому жанрі образотворчого мистецтва він досяг неперевершеної майстерності. За офорти з картин К. Брюллова та автопортрети 1860 р. йому присвоїли звання академіка гравірування. Тоді ж у Санкт-Петербурзі вийшла його основна книга: ««Кобзарь» Тараса Шевченко в переводе русских поэтов» під редакцією М. Гербеля. Це видання зазнало значних цензурних вилучень, не всі вірші було вдало перекладено. Одначе книга давала уяву російським читачам про масштаб літературного таланту й громадянську позицію поета.

Із 47 років, прожитих Шевченком, 24 він був кріпаком, а 10 припали на солдатчину. Заслання підірвало його здоров'я. Поет помер у своїй кімнаті-майстерні в Академії мистецтв за Ю днів перед оголошенням уже підписаних царем документів про скасування кріпосного права. Друзі перевезли його прах в Україну, яку він так любив і де йому не дозволяли жити. 10 травня 1861 р. Шевченко знайшов вічний спокій на Чернечій (нині Тарасовій) горі понад Дніпром біля Канева.