Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Кармалюк Устим Якимович (1787 —1835). Народився у с. Головчинці Літинського пов. Подільської губ. (нині с. Кармалюкове), в сім'ї кріпаків. З юнацьких літ набув репутації бунтівника, й поміщик віддав його в солдати. Устим утік з уланського полку на поч. 1813 p., дістався рідних місць і збив повстанський загін. Кармалюківці нападали на офіційні установи, маєтки поміщиків, трактири. Вилучені кошти розподіляли поміж бідняків. Власті захопили Кармалюка й запроторили на сибірське заслання, але він утік, повернувся і зібрав загін із солдатів-утікачів та селян. Підраховано, що за 20 років Кармалюк утікав 5 разів і щоразу після захоплення зазнавав нелюдських покарань шпіцрутенами й батогами.

Загалом через його загони пройшло близько 20 тис. повстанців. Вони здійснили понад 1000 нападів на поміщиків, купців, корчмарів, чиновників.

Кармалюка важко було зловити, бо його підтримували селяни. Тож польські поміщики Поділля й Волині, не покладаючись. на поліцію, організували власні загони з метою знищення повстанців. У ніч на 10 жовтня 1835 р. Кармалюк потрапив у засідку й загинув від руки шляхтича. Але властям ще 5 років доводилося придушувати повстанський рух. Ім'я народного месника стало легендарним, про нього складали пісні. Найвідоміша з-поміж них — «За Сибіром сонце сходить».