Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Гонта Іван (? —1768). Один з керівників «Коліївщини». Народився в с Розсішки на Черкащині в родині селянина-кріпака. Рік народження невідомий. З юних літ належав до надвірного війська польських графів Потоцьких. 1757 р. за вояцькі заслуги його зробили сотником надвірних козаків в Умані, він дістав від Потоцьких у довічне володіння села Розсішки й Орадівку. Здавалось, доля усміхалася Ґонті, обіцяючи блискучу кар'єру. Але під час «Коліївщини» при наближенні до Умані загону Залізняка Гонга несподівано для всіх зрадив Потоцьких й перекинувся на бік гайдамаків, здавши їм без пострілу добре фортифіковану Умань. Ті винищили польське і єврейське насе-лення міста. За народним переказом, відбитим у Шевченковій поемі «Гайдамаки», Гонта власноручно зарізав своїх синів, вихованих його дружиною-католичкою в римській вірі. Зрештою, жорстокостями відзначалися обидві сторони — й повсталі, й ті, хто їх приборкував. Ґонту проголосили уманським полковником.

Розмах і шал «Коліївщини» налякали Річ Посполиту, й вона звернулася по допомогу до Росії. Царський уряд, не бажаючи, щоб повстання перекинулося на Лівобережжя, наказав генералові Кречетникову придушити «Коліївщину». Ґонту разом із Залізняком заманили в полон, а їхні загони розбили й розсіяли. Ґонту як підданого польського короля видали його урядовцям і за наказом воєначальника К Браницького в с Серби на Дністрі піддали нелюдським катуванням, а потім стратили шляхом четвертування. Про нього в народі складено чимало пісень і переказів.