Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Малоросійська колегія. Заснована (замість Малоросійського приказу) в травні 1722 р. для нагляду за діяльністю гетьмана та його адміністрації на Лівобережній Україні. Складалася з 6 офіцерів російської армії та прокурора на чолі з президентом — бригадиром С. Вельяміновим. Цей орган був засобом ще більшого обмеження і без того куцої автономії козацьких областей. Аналогічні заходи вживалися і стосовно козацтва Дону, Тереку та Яїку (Уралу). Вже після смерті 1. Скоропадського царський уряд не дозволив обрати нового гетьмана. Указом від 11 липня 1722 р. він доручив правити Лівобережною Україною наказному (тимчасовому) гетьманові П. Полуботку. Фактично ж усі справи вирішував президент колегії. Остання, попихаючи генеральну старшину, втручалася в місцеве самоврядування, збільшувала податки. Відала також судовими справами.

Діяльність Малоросійської колегії викликала велике невдоволення на Україні. До того ж наближалася війна з Туреччиною. Щоб заручитися підтримкою старшини та козацтва, російський уряд 1727 р. скасував колегію і відновив колишній устрій, звелівши обрати на гетьмана покірного йому 73-річного Д. Апостола. З його смертю 1734 р. гетьманство знову ліквідували. До влади прийшла видозмінена Малоросійська колегія під назвою «Правління гетьманського уряду». Так тривало до 1747 p., коли уряд імператриці Єлизавети, зваживши на бажання української старшини, видав указ «Про буття в Малоросії гетьманові за колишніми норовами і звичаями». 1750 р. під тиском уряду гетьманом обрали Кирила Розумовського, молодшого брата фаворита імператриці Олексія. Але 1764 р. Катерина II, яка щойно прийшла до влади, остаточно скасувала інститут гетьманства і знову підпорядкувала Лівобережну Україну Малоросійській колегії, що дістала назву «другої». Очолював її президент П. Румянцев. Колегія складалася з 4-х російських офіцерів і 4-х представників козацької старшини. Вона послідовно викорінювала залишки автономії та самоврядування в Україні. 1775 р. скасувала поділ Малоросії на полки, а 1783-го самі козацькі полки перетворила на регулярні частини російської армії. На основі лівобережних та південних українських земель було утворено Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва, підпорядковані безпосередньо урядові в Петербурзі. Згодом до них приєдналися Харківське й Катеринославське намісництва. Так було покінчено з автономією Лівобережної України. У серпні 1786 р. царським указом Малоросійська колегія ліквідовувалась у зв'язку з поширенням на Україну системи губернського правління Російської держави.