Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Орлик Пилип (11.Х 1673 —1742 ?). Гетьман українського козацтва на еміграції. Народився у знатній родині чеського походження в с Косуті у Литві. Його батько Степан був на польській службі й загинув у битві з турками під Хотином 1673 р. Здобувши початкову освіту в Литві, Пилип учився у Києво-Могилянській академії. З 1693 р. працював у Генеральній військовій канцелярії, де здібного й освіченого хлопця уподобав І. Мазепа. Орлик швидко зробив кар'єру —1702 р. став генеральним писарем і довіреною особою гетьмана. Разом з ним у жовтні 1708 р. перекинувся на бік шведів, а після невдалої для Карла XII Полтавської битви втік до Туреччини й 2 жовтня 1709 р. провів у останню путь свого патрона. 5 квітня 1710 р. козацька рада в Бендерах обрала Орлика гетьманом, що не мав війська. Він очолив групу старшин, яка склала «Конституцію прав і свобод українського війська». В ній, на думку деяких істориків, уперше в Європі було створено модель незалежної держави. заснованої на принципах демократії, хай і станово обмеженої. «Конституція» мала 16 статей; що утверджували суверенітет козацької держави, права людини, розподіл влади між законодавчою, виконавчою і судовою гілками. «Конституція» Орлика справила вплив на подальший розвиток суспільно-політичної думки на Україні.

Не маючи власної військової сили (з Мазепою пішло до Туреччини небагато козаків), Орлик намагався збити коаліцію іноземних держав проти Росії. З цією метою вів перетрактації з Туреччиною і Францією, вступив у союз з Кримським ханством. У січні 1711 р. він з купкою прибічників взяв участь у нападі кримського хана й польського воєводи Потоцького на Правобережну Україну. Немилосердно пограбувавши населення, татари подалися додому, й Орлик ні з чим повернувся до Бендер. Він і далі марно силкувався привернути на свій бік європейські держави. Однак ті не сприйняли його серйозно, та й не бажали вступати у конфлікт з Росією. Навіть Туреччина, що якийсь час, здавалось, підтримувала Орлика, влітку 1712 р. уклала з Росією мирну угоду. Це до решти розвіяло його надії. А проте й останні ЗО років життя він їздив Європою, прагнучи нацькувати на Росію когось із можновладців. Але не домігся успіху. За деякими відомостями, його вбили у Туреччині 1728 р., за іншими — дожив до 1742 р. Залишив багату епістолярну спадщину. Листи й послання Орлика фрагментарно друкувалися в дореволюційній Росії, його великий щоденник був частково опублікований в 1930-х pp. у Польщі, а нещодавно уривки з нього вийшли у США