Прокопович Феофан (8.VI 1681— 8.ІІІ 1736). Філософ, просвітитель, історик, церковний і державний діяч. Народився у Києві в купецькій родині. Світське ім'я — Єлеазар. З дитинства залишившись сиротою, виховувався у свого дядька Феофана Прокоповича, ректора Києво-Могилянської академії. Ще хлопцем вступив до цього навчального закладу, а 1698 р. став студентом колегії св. Афанасія у Римі. 1702 р. він повернувся на Україну, спершу до Почаєва, два роки згодом перебрався до Києва, вступив до братства й постригся в ченці, прибравши ім'я та прізвище свого дядька. 31705 р. Ф. Прокопович — професор Києво-Могилянської академії, викладач філософії, богослов'я, риторики, піїтики. Був видатним богословом, засновником в Україні та Росії філологічного й історичного (замість колишнього схоластичного) напрямів у вивченні Біблії та ін. основоположних праць християнства. Писав вірші. Серед його поетичних творів — трагікомедія «Володимир», де оспівано хрещення Русі й боротьбу прогресивних сил проти реакційних.

Неждано-негадано його життя різко змінилося. 1716 р. Прокопович на запрошення Петра ї, котрий угледів у ньому здібну людину, що поділяла його державницькі й просвітницькі погляди та ідеї, переїхав до Петербурга, де зробився найближчим радником царя з питань релігії, освіти, культури тощо. Він брав активну участь у реформуванні руської православної церкви, написав «Духовний регламент», в якому обґрунтував доцільність ліквідації патріаршества й підпорядкування церкви державі. Це було зроблено 1721 p., і Прокопович на першому засіданні святійшого Синоду виголосив програмну промову. Петро І призначив його одним із двох віце-президентів Синоду. Прокопович завзято пропагував петровські реформи.

По смерті Петра І він зумів утриматися на верхівці церковної ієрархії, запопадливо служив Катерині І, Петру II й Анні Іоаннівні. В ньому химерно перепліталися висока вченість, людяність та гуманістичні погляди з вислужуванням перед владою, лицемірством та інтриганством. Об'єднував навколо себе інтелектуальну еліту, до його гуртка входили А. Кантемір та В. Татіщев. Протегував М. Ломоносову. Прокопович вражав сучасників ученістю, розумом, жвавою уявою. Писав ліричні й патріотичні вірші, створив оду «Епінікон», де оспівав Полтавську перемогу над шведами.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.