Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Палій (Гурко) Семен Пилипович (? —1710). Народний герой України, фастівський і білоцерківський полковник. Народився на поч. 40-х pp. XVII ст. у м. Борзні на Чернігівщині в заможній козацькій родині. Освіту здобув у Київській колегії (майбутній академії). Військову службу розпочав у Ніжинському полку. В 70-х pp. перебрався на Запорозьку Січ, звідки на поч. 80-х pp. переселився разом з кількома сотнями козаків та їхніми родинами на спусто-шену кримськими татарами південну Київщину й отаборився там На заклик уславленого вже тоді Палія туди почали стікатися численні селяни й козаки. Опорним центром започаткованого ним полку став Фастів, перетворений на справжню фортецю. Звідсіль Палій здійснив чимало вдалих походів на Туреччину та Крим, не раз відбивав набіги цих ворогів України. Спочатку польський уряд підтримував Фастівський полк, але напр. 80-х pp. спробував підкорити його. У відповідь Палій підняв повстання на Правобережній Україні, прагнучи поширити на неї владу Росії. Ще одне повстання, але куди масштабніше, він провів у 1702 — 1704 pp.

Палій був надзвичайно популярним у народі. Мазепа заздрив його славі. Побоюючись, що цар зробить гетьманом фастівського полковника, звів наклеп на нього, звинувативши у зв'язках з Карлом XII і ворожими Україні польськими панами — якраз у тому, в чому «відзначився» сам кількома роками пізніше! Цар повірив своєму улюбленцеві. 1705 р. за його указом Палія позбавили звання білоцерківського полковника й заслали до Сибіру, але після переходу Мазепи на бік Карла XII повернули й відновили у полковницьких правах. Під проводом Палія козаки хоробро воювали у Полтавській битві, а потім переслідували розгромлених шведів. На поч. 1710 р. Палій, здоров'я якого було підірване засланням, помер. Похований у Межигірському монастирі поблизу Києва.