Перші паростки християнства на Русі. «Повість временних літ» повідала прадавню легенду, за якою апостол Христа Андрій Первозванний побував на місці майбутнього Києва, поставив там хрест і мовив: «На цих горах буде велике місто, і збудує Бог багато церков». Однак ця легенда, що народилася в київському церковному середовищі XI — початку XII ст., позбавлена фактичної основи. Говорити про початки християнства у східнослов'янському середовищі у І ст. н. є. немає підстав. Не так давно археологи, посилаючись на деякі особливості поховального обряду предків східних слов'ян кін. III—IV ст. н. е., висунули гіпотезу, що вже тоді в їхнє середовище почали проникати елементи християнства. А проте аж до ГХ ст. ні в писемних, ані в археологічних джерелах не віднайдено поважних доказів побутування християнського віровчення у Східній Європі. Твори східних географів, істориків та мандрівників IX ст. дають підстави припускати, що християнство щойно тоді почало з'являтися на Русі. Знаменитий араб аль Масуді, котрий писав у 1-й пол. X ст., але користувався джерелами ГХ ст., зазначав, нібито частина східних слов'ян сповідує християнство і навіть має храми із дзвонами. Але цього не підтверджують інші джерела. Пам'ятки візантійської писемності з 60-х рр,- IX ст. свідчать, що князь Аскольд, який облягав Константинополь 860 p., близько 866-го хрестився з купкою своїх дружинників. Однак тоді християнство не було запроваджене на Русі. До сер. X ст. воно дещо поширилося поміж панівних верств. З договору київського князя Ігоря з Візантією 944 р. випливає, що частина дружинників того князя були християнами, а в Києві існувала церква св. Іллі.


загрузка...