Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Кочубей Василь Леонтійович (1640—1708) Народився в заможній козацькій родині, пращури якої походили з татар. Був освіченою на той час людиною. З 1681 р.— керівник військової канцелярії Гетьманщини, а з 1687-го — генеральний писар. Тоді ж він вступив у змову з Мазепою проти гетьмана Самойловича, свого благодійника. Заволодівши гетьманською булавою, Мазепа віддячив Кочу беєві кількома селами, серед них і Ликанькою, де той розташував свою головну садибу, а ІЬУ4 р. доручив йому ще почеснішу посаду — військового судді, другу після гетьманської у козацькій адміністрації. 1700 р. гетьман домігся для свого протеже від російського царя придворного звання стольника. Про тісну дружбу і взаємне довір'я м;ж Мазепою і Кочубеєм свідчить уже те, що надзвичайно обережний гетьман його першого серед свого оточення втаємничив у намір перекинутися до Карла XII.

Дружні стосунки поміж Мазепою і Кочубеєм розладналися щойно тоді, коли старий гетьман 1704 р. спокусив юну Кочубеєву дочку Мотрону, яка була йому ще й хрещеницею. Жадаючи помсти, Кочубей вирішив довести до царя задум гетьмана. Але ошуканий Мазепою Петро І не повірив Кочубею і видав його на суд гетьманові. Той звелів відрубати голову недавньому найближчому другові. Вирок було виконано 15 липня 1708 р. в с. Борщагівці поблизу Білої Церкви. Після зради Мазепи цар наказав поховати Кочубея в Києво-Печерській лаврі й повернув конфісковане майно родині страченого.

Окремі вчені й досі сперечаються щодо мотивів, які спонукали Кочубея повідомити царя про таємні наміри Мазепи. Деякі історики зображували його щирим патріотом України. Однак самі обставини доносу та політичної кар'єри Кочубея незаперечно свідчать, що до 1704 р. він поділяв прагнення Мазепи вивести Україну з-під важкої царської руки і зрадив старого друга лише через тяжку образу, заподіяну йому гетьманом-ловеласом.