Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Мазепа Іван Степанович (? — 1.Х 1709). Гетьман Лівобережної України (1687—1708). Історики називають різні дати народження Мазепи: 1629, 1634, 1640 і 1644 pp. Остання ґрунтується на припущеннях шведів, котрі супроводжували Карла XII. На їхню думку, 1708 р. гетьманові було близько 64 років. Народився він у с. Мазепинцях, неподалік Білої Церкви, що належало його батькові, заможному шляхтичу на польській службі. Здобув пристойну освіту. Вчився у Київській колегії, єзуїтських школах у Полоцьку та Варшаві. Подорожуючи по Європі до кінця 50-х pp., побував у Голландії, Італії, Германії, Франції. Мав непересічний хист до державної, військової, дипломатичної діяльності, вмів зачаровувати потрібних людей. Був усебічно обдарованим і писав вірші, знався на музиці, колекціонував предмети мистецтва й старовини. Службу розпочав 1659 р. покойовим (камердинером) польського короля Яна Казимира, але за нешляхетний вчинок його змусили залишити посаду, і Мазепа подався до гетьмана П. Дорошенка. Коли сили останнього почали вичахати, він перейшов до 1. Самойловича і швидко зробив кар'єру, ставши генеральним осавулом. 1687 р. взяв участь у змові проти гетьмана, звинувативши його у зраді Росії. Щоб посісти місце Самойловича, дав царському воєводі В. Голицину 10 тис. червінців. Коли останній впав у немилість, Мазепа зумів увійти в довіру до Петра І і зберіг гетьманську булаву.

Протягом 2-х десятиліть Мазепа з ласки царя залишався повновладним господарем Лівобережної України, входив до вузького кола довірених осіб Петра І. Був умілим адміністратором і воєначальником. Казково розбагатів, маючи у кріпосній залежності майже півмільйона селян. Суворо придушував повстання проти панського гноблення. Робив і деякі пом'якшення кріпакам. Ідеал суспільного устрою вбачав у Речі Посполитій, у якій виріс і звичаї якої запроваджував при своєму дворі в Батурині, що нагадував королівський у Варшаві. Залишився чужим для козаків, селян і міщан, які не надали йому підтримки у вирішальну хвилину його життя. Мазепа опікувався ремеслами й торгівлею, багато зробив для розвитку міст. Був щедрим меценатом, збудував власним і державним коштом чимало церков і монастирів.

Коли в перебігу російсько-шведської війни (розпочалася 1700 р.) ворог вдерся в Україну й здобував перемоги над російськими військами, Мазепа, хибно оцінивши ситуацію, у жовтні 1708 р. перейшов на бік Карла XII з кількома тис. козаків. Врешті, зрозумівши, що прорахувався, він вступив у таємні переговори з царем, обіцяючи йому... видати Карла XII! Але Петро І не повірив своєму колишньому улюбленцеві. На Україні розгорнулася народна війна проти загарбників. Після Полтавської битви 1709 р., в якій шведи зазнали розгрому, Мазепа разом з купкою прибічників і Карлом XII перебрався до Туреччини, де незабаром помер.

Ось уже майже 3 століття навколо постаті Мазепи не вщухають дискусії. Одні вважають його безпринципним авантюристом і зрадником, інші — борцем за волю й незалежність України. Він залишається об'єктом політичної боротьби в суспільстві. Мотиви його діяльності упродовж двох останніх років життя потребують спокійного і неупередженого дослідження. Для цього є багато джерел, якими представлені 20 років його гетьманування.