Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Виговський Іван Остапович (? —1664). Гетьман України. Народився на поч. XVII ст. у с. Гоголіве на Київщині в заможній шляхетській родині. Здобув освіту в Київській колегії. Якийсь час перебував на польській державній службі як намісник луцького старости. Під Жовтими Водами Виговський бився на боці поляків, був поранений і потрапив у татарський полон, але його викупив сам Хмельницький, оцінивши освіченість, розум і дипломатичні здібності свого майбутнього помічника. Поступово Виговський увійшов у довіру до гетьмана й посів одну з найвищих посад у козацькій адміністрації — генерального писаря (керівник канцелярії, який відав ще й іноземними справами).

Старшинська верхівка не врахувала того, що Хмельницький не хотів, аби Виговський став його наступником, і після смерті гетьмана в серпні 1657 р. фактично позбавила Юрія гетьманства, посадивши на це місце генерального писаря. Виговський, що здавна орієнтувався на Річ Посполиту й робив їй таємні послуги в роки Визвольної війни, одразу ж почав вести справу до повернення України під польське панування. Народ вороже поставився до цього. Вже напр. 1657 p. спалахнуло велике повстання проти Виговського, яке очолили полтавський полковник Пушкар і кошовий Запорозької Січі Барабаш. Підголивши за великі гроші татар, Виговський потопив повстання у крові. Територія Полтавського полку, мов ворожа країна, була пограбована татарами й козаками Виговського. Все це не додало йому популярності.

У жовтні 1658 р. Виговський підписав з урядом Речі Посполитої Гадяцьку угоду, за якою Україна переходила під владу польсько-шляхетської держави, хоч і отримувала чималу автономію — на папері, звичайно. Ця угода з одвічними гнобителями викликала бурю народного гніву в Україні. Повстання проти Виговського 1659 р. очолив сподвижник Хмельницького Богун. Не зумівши передати Україну Речі Посполитій, Виговський спробував підкорити її Туреччині, що викликало нові народні повстання. Потім Виговський перебував на польській службі. Уряд Речі Посполитої віддячив своєму прислужникові титулом сенатора, високими посадами київського воєводи і барського старости. Гнучкий інтриган Виговський і на польській службі дбав тільки про власні інтереси, домагаючись, зокрема, титулу «князя Руського». Звинувачений, здається, небезпідставно, правобережним гетьманом П. Тетерею в зраді Речі Посполитої, Виговський у березні 1664 р. був розстріляний за вироком польського польового суду.