Павлюк (? — II 1638). Під цим ім'ям увійшов в історію Павло Михайлович Бут, гетьман запорозького козацтва, керівник найбільшого народного повстання в Україні перед Визвольною війною сер. XVII ст. Наприкінці 20-х — на поч. 30-х pp. служив кримському ханові, який боровся з Буджацькою ордою. Потому недовго був сотником Чигиринського полку. Відтак перебрався до Запорожжя і згуртував навколо себе людей, котрі не могли змиритися з польсько-шляхетським пануванням і засиллям уніатства. На поч. 1637 р. запорожці під проводом Павлюка здійснили вдалий похід на Крим. Він прагнув об'єднати свої визвольні змагання з виступами покривджених реєстрових козаків.

У травні 1637 р. Павлюк із загоном запорожців і частиною реєстровців напав на м. Черкаси, забрав боєприпаси, зброю, кілька гармат і перевіз усе це на Січ. У червні козацька рада обрала його гетьманом Війська Запорозького. Польський уряд, занепокоєний розмахом повстання, послав проти Павлюка військо й реєстрових козаків. У серпні Павлюк, до якого приєдналося багато селян, захопив Переяслав і стратив гетьмана реєстровців Саву Кононовича. Щоб виграти час і дочекатися підмоги, польський воєвода Конецпольський вступив у переговори з повстанцями. На поч. грудня 1637 р. табір Павлюка біля с. Кулябки, неподалік Чигирина, оточили переважаючі польські сили. Серед обложених розпочалися незгоди. Частину старшини спокусила обіцянка брацлавського воєводи С. Потоцького помилувати тих, хто кине зброю і видасть Павлюка разом з його прибічниками. Це сталося 11 грудня. Павлюка з товаришами відіслали до Варшави, де й стратили за постановою сейму Речі Посполитої.