Київська академія. Перша вища школа на східнослов'янських землях, видатний осередок освіти й культури. В основу її було покладено Київський колегіум, створений 1632 р. завдяки об'єднанню шкіл Київського братства (культурно-релігійної організації) й Києво-Печерської лаври. Лаврську школу заснував київський митрополит Петро Могила, він же сприяв створенню колегіуму. Тому новий навчальний заклад, спочатку середнього типу, 1633 р. дістав назву Києво-Могилянської колегії — на честь свого покровителя. Основними дисциплінами, що там викладалися, були церковнослов'янська, давньогрецька й латинська мови, а також теологія, риторика, діалектика, музика, астрономія, арифметика. 1701 р. за указом Петра І колегія одержала права вищої школи й стала називатися академією, яку фінансував російський уряд. Відтоді в академії у повному обсязі викладаються філософія та богослов'я, що до 1654 р. заборонялося польським урядом.

До академії приймали вихідців з усіх станів, але переважно там навчалися діти козацької старшини, шляхти, духівництва й заможних міщан. Рівень викладання в академії був дуже високий. З її стін вийшли видатні вчені 2-ї пол. XVII — XVIII ст. — І. Гізель, Є. Славинецький, С Полоцький, С. Яворський, Ф. Прокопович, Г. Сковорода, М. Бантиш-Каменський та багато ін. Київська академія, проіснувавши до поч. 1820-х pp., зробила величезний внесок у розвиток науки, освіти і культури в Україні.