Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Вишенський Іван (між 1545—1550—після 1620). Один з найвидатніших письменників-полемістів, філософ-гуманіст, вплив якого на тогочасне українське суспільство був дуже великим. Відомостей про його життя збереглося мало. Вважають, що прізвище він узяв від назви м. Вишня, де народився (нині м. Судова Вишня Львівської обл.). Походив із бідних міщан, тож змалку не зміг отримати доброї освіти. Вчені припускають, що Вишенський, проживаючи в юності на Волині й перебуваючи якийсь час при дворі Костянтина Острозького, навчався в Острозькій академії. Але високоерудованою людиною став в основному завдяки самоосвіті.

Між 1576 і 1580 pp. він переселився на Афон (Греція), в один з важливих осередків православ'я, і, зробившись на схилі віку ас-кетом-пустельником, провів у печері чи в замурованій келії решту свого життя. Однак і в афонському монастирі не забував про Україну, слугуючи вітчизні словом авторитетного письменника-полеміста й мислителя. Завітавши на початку XVII ст. (1601 чи 1604) до Львова на запрошення тамтешнього братства, не знайшов спільної мови з верхівкою братчиків, різко засуджував їх за розкоші й за те, що вони ставили свої власні інтереси вище, ніж інтереси народні.

З-під пера Вишенського вийшло чимало ораторсько-викривальних творів, позначених емоційністю й публіцистичною гостротою. Чи не найпершим з-поміж них відкрила наука «Посланіе до всех обще в Ляд ской земле живущих» (15 88), в якому він виступив проти несправедливостей у суспільному й церковному житті. Репутацію захисника православ'я, рідної мови та культури принесло йому «Посланіе к утекшим от православное веры єпископом» (1598), де він затаврував Брестську церковну унію 1596 р. як породження користолюбства та аморальності тих православних ієрархів, котрі пішли на змову з Ватіканом і урядом Речі Посполитої.