Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Куявія, Славія, Артанія. Головним джерелом відомостей про союзи східнослов'янських племен є «Повість временних літ». Хронологічна й територіальна невиразність її оповідей що розселення східних слов'ян стала однією з основних причин того, що вже довгий час у науці точаться суперечки стосовно повідомлень арабських і персидських географів ГХ—X ст. — аль Балхі, аль Істахрі, Ібн-Хаукаля та ін. про три державні групи русів: Куявію, Славію та Артанію з головними містами — відповідно Куявою (Куябою), Славією та Артою (Арсою). Відомості східних авторів, звичайно, надто загальні в хронологічному плані й малоконкретні в географічному, хибують на помилки й вигадки. Але в багатьох випадках їхні свідчення є унікальними. Крім того, названі праці базуються, як правило, на творах попередників VIII, VII і навіть VI ст.! Тому ці скупі відомості не можна нехтувати.

Чи не всі дослідники сходяться на тому, що Куявія і Куява — Київська земля з Києвом. Під назвою Куяба Київ з давніх-давен був відомий у багатьох арабських, а також візантійських і західноєвропейських джерелах. Славію звичайно прив'язують до землі ільменських словен, головним містом яких у X ст. став Новгород. Але не так давно академік Б. Рибаков висловив припущення, що м. Славією може бути Переяслав-Південний, розташований неподалік Києва. Подібна локалізація, на наш погляд, суперечить вказівці аль Істахрі, що Славія перебуває оддалік двох інших земель східних слов'ян — Куявії та Артанії. Рішуче розійшлися думки вчених стосовно Артанії. Різні історики бачили в Арті то Рязань, то Тмутаракань, то Чернігів, то Білоозеро, то Ростов Ярославський...

Найприйнятнішою виглядає думка, що Славія — майбутня Новгородська земля, Артанія ж — Ростово-Суздальська разом із землею, що тяжіла до Білоозера.