Боброк-Волинський Дмитро Михайлович (9 — ?) Син литовського князя Коріата-Михайла Гедиміновича Прізвисько «Боброк» узяв тому, що народився у м. Бібрці неподалік Львова, вотчині батька. Боброк залишив свій небагатий уділ на Волині у 60-х pp. XIV ст й вирушив служити суздальському князеві Дмитрію Костянтиновичу Очолив його військо, а згодом, одружившись із сестрою московського князя Дмитрія Івановича Анною, зробився московським воєводою. За дорученням Дмитрія Івановича Боброк 1371 р. пішов на татарського прислужника, рязанського князя Олега Івановича, розбив його військо й повернувся до Москви з багатьма полоненими і різним добром 1376 р він очолив далеку експедицію на волзьких будгар і переміг їх. 1378 р. Боброк завдав поразки військові Золотої Орди, що мало велике політичне і моральне значення. Адже доти татарська кіннота вважалася на Русі непереможною. Але найбільшу славу він здобув у грандіозній Куликовській битві з ордами Мамая 1380 р Пліч-о-пліч зі своїм князем билася приведена ним з Волині військова дружина. Як і князь Володимир серпуховський, Боброк був одним з командуючих руськими полками У вирішальну мить вони кинули у бій «засадний» полк, що й вирішило долю битви Московський князь Дмитрій Іванович щедро нагородив Боброка і зробив його першим серед своїх бояр