Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Загарбання Литвою Києва і наддніпрянських областей України. Час цієї події дискутується в історичній науці. У пізніх (XVI ст.) західноруських літописах можна прочитати, начебто князь Гедимін навесні 1323 р. «пішов на князя Станіслава київського». За цими багато в чому легендарними джерелами, Гедимін після місячної облоги здобув Київ, а також чимало міст у Київській землі: Овруч, Білгород, Вишгород, Черкаси, Канів, Переяслав. Ця розповідь західноруських (часом їх називають литовськими) літописів містить цілу низку незрозумілих, неточних і навіть вигаданих відомостей. Тому думки вчених розділилися. Одні, посилаючись на наведену розповідь, намагаються довести, що київський князь Федір, згадуваний джерелами під 1331 p., був братом Гедиміна, інші, відкидаючи це, заявляють, що версія про похід Гедиміна на Київ 1323 р. вигадана пролитовськими хроністами XVI ст. під впливом справжньої окупації Київщини Великим князівством Литовським у 60-х pp. XIV ст.

Пізній, поч. XVII ст., український, так званий Густинський, літопис під 1362 р. повідомляє, що литовський князь Ольгерд розгромив на Поділлі «трьох царків (ханів.—Авт.) татарських» і прийняв під свою владу Київ, відібравши його у князя Федора — неясно лише, чи того самого, що названий рядом джерел під 1331 р. київським князем. Перемога над Ордою дала змогу литовським феодалам заволодіти не лише Київщиною, а й Переяславщиною, Чернігівщиною і Поділлям. У Києві було посаджено синів його брата Коріата Юрія, Олександра, Костянтина і Федора. На Чернігівщині також вокняжилися родичі Ольгерда. Таким чином, у 2-й пол. XIV ст. більша частина українських земель (за винятком Галичини, частини Волині, Закарпаття й Буковини) увійшла до складу Великого князівства Литовського.