Болохівська земля. Область у порубіжжі Київської, Галицької та Волинської земель, на південь від р. Хомори. Вона займала верхів'я р. Случі з правими притоками, р. Горині й частину басейну Південного Бугу. Прикордонними містами Галицько-Волинського князівства у XIII ст. тут були Микулин, Полонне й Кам'янець-Волинський. На південь Болохівська земля тягнулася вздовж Південного Бугу до м. Межибіжжя. її назва походить від м. Болохова (можливо, суч. с. Любар Житомирської обл.). Галицько-Волинський літопис знає крім Болохова ще 7 міст землі: Деревич, Губин, Кобуд, Кудин, Городець, Бозький, Дядьків.

Уперше місцевість Болохове згадується в Київському літописі під 1150 р. У сер. XII ст. її територія належала одному з порубіжних удільних князівств (з центром у Бозьку) Київської землі. Поняття — Болохівська земля, її міста і князі — з'являється у Галицько-Волинському літописі пізніше, у зв'язку з подіями 1232—1255 pp. Болохівська земля склалася і відособилася від Києва, напевне, на поч. XIII ст. внаслідок боротьби руських князів за галицький престол. Болохівські князі були нащадками місцевої племінної знаті, які зберегли автономію своєї землі, або великими боярами, що стали князями з ласки монгольських ханів. У 1230-х pp. ці князі підтримали галицьких бояр у боротьбі проти Данила Галицького. Добровільно визнавши владу Батия, вони 1241 р. скорилися йому. 1 того ж таки року підтримали Ростислава Михайловича, суперника Данила в боротьбі за Галицьке князівство, викликавши спустошливий Данилів похід на свою землю. Болохівська земля зазнала нового розгрому навесні 1255 p., коли Данило покарав тамтешніх князів як татарських поплічників. Відтоді з літописів зникають згадки про Болохівську землю. Очевидно, вона перестала існувати як автономна політично-територіальна одиниця.