Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Данило Галицький (1201—1264). Син галицько-волинського великого князя Романа Мстиславича й Анни. Походження матері невідоме. Довгий час побутувала версія, начебто дружиною Романа була візантійська принцеса, дочка імператора Олексія Ангела, з якою Роман одружився 1200 р. Ця версія, що не має підтверджень у джерелах, виросла з тих фактів, що Роман перебував у союзницьких стосунках з Візантією, захистив її напр. XII ст. від вторгнення половців, а 1200 р. Константинополь відвідало якесь галицьке посольство. Але в останні роки історики схиляються до висновку, що Анна походила з вельможного боярського роду Волинського князівства.

Після загибелі Романа у війні з Польщею 1205 р. його вдова разом з двома малолітніми синами (у неї був ще дворічний Василько) втекла з Галича, а потім із Володимира-Волинського до родичів чоловіка в Польщу. Данила ж відіслали до двору угорського короля. У Галицько-Волинському князівстві довго правили князі — маріонетки місцевих могутніх бояр: чернігівські Ольговичі, белзький князь Олександр. Кілька разів у Галичі утверджувався угорський королевич, послужливо проголошений папським престолом галицьким «королем». Понад 30 років Данило наполегливо збирав «отчину» Романа, почавши з Волині 1238 р. він вигнав з Галича чернігівських князів Михайла Всеволодича та його сина Ростислава й сів на батьківський престол. Однак навала Батиєвих орд повернула Галицько-Волинське князівство у стан держави, яку роздирала боярська анархія. Лише 1245 р. Данило остаточно здолав феодальну опозицію і назавжди вигнав боярського ставленика Ростислава й угорське військо з Галицької та Волинської земель.

Данило був мудрим і вмілим правителем, розбудував князівство, звів багато міст і фортець, серед них — Львів і Холм. Успішно воював з польськими, литовськими і ятвязькими князями, зміцнив західні рубежі князівства. 1237 р. завдав нищівної поразки хрестоносцям, що загарбали волинське м. Дорогичин. Він активно втручався у велику міжнародну політику, брав участь у боротьбі за австрійський трон, куди йому вдалося на короткий час посадити свого сина Романа. Але головну мету життя князь вбачав у визволенні Руської землі від монголо-татарських загарбників. Для цього він уклав союз з владимиро-суздальським князем Андрієм Ярославичем і прийняв королівську корону від папи Інокентія IV, сподіваючись на допомогу католицького Заходу. Не раз і не два князь Данило перемагав — єдиний серед руських князів XIII ст.! — монголо-татарські орди. Однак сили були нерівними. Як і раніше, роздрібнена Русь не змогла згуртуватися для узгодженої відсічі ворогові. Вимушений скоритися переважаючим силам монгольського полководця Бурундая, Данило до останнього дня життя не полишав надії створити європейську коаліцію проти Орди. Та цим надіям не судилося збутись. 1264 р. князь помер. Похований у його улюбленому м. Холмі.