Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Святослав Всеволодович (? — 25.VII 1194). Князь туровський, волинський, новгород-сіверський, чернігівський і київський. Син Всеволода Ольговича й Марії, дочки Мстислава Володимировича. Одружився близько 1143 р. з дочкою полоцького князя Василька Ростиславича (Марія?). 1141 р. батько, що княжив у Києві, послав Святослава до Новгорода Вел., але новгородці не прийняли князя з династії Ольговичів. Тоді Всеволод посадив його в Турові, а трохи згодом — у Володимирі-Вол. Вокняжившись у Києві 1146 p., Ізяслав Мстиславич забрав у Святослава Волинь і дав йому волость у Побужжі. Під час війни за Київ між Ізяславом і Юрієм Долгоруким Святослав підтримував Юрія, однак, коли той брав гору, переходив на бік його супротивника. Після смерті Ізяслава Мстиславича (15.V 1157) Святослав дістав від Ізяслава Давидовича київського Новгород-Сіверський. Коли ж помер Святослав Ольгович (1164), він вокняжився у Чернігові.

У 1170-х pp. Святослав намагався будь-що (навіть наводив половців на Русь) оволодіти київським престолом. Вагомих династичних прав у нього на той стіл не було. Святослав розумів, що наскоком Київ не захопити — це не Чернігів. Тому він вирішив убезпечити себе з північного сходу. Після смерті Андрія Боголюбського наприкінці червня 1174 р. Святослав втрутився в суперництво його братів і "їхніх небожів за великокнязівський стіл, і в червні 1175-го йому пощастило посадити у Владимирі-на-Клязьмі свого союзника Михайла Юрійовича. Забезпечивши тил, він перейшов до відкритих дій, спрямованих на оволодіння Києвом.

Влітку 1176 р. Святослав скористався з невдачі Романа Ростиславича та його брата Рюрика у війні з половецькими ханами. Половці захопили й пограбували багато міст. У боях з ними загинуло чимало бояр і ще більше простих воїнів. Суспільство було обурене нерозпорядливими й млявими діями київського князя. Роман Ростиславич не став захищатися й пішов до брата Рюрика у Білгород. 20 липня 1176 р. Святослав Всеволодич нарешті видерся на київський престол. Але не остаточно.

Ростиславичі, здавалось, розгублені й деморалізовані поразками в сутичках з половцями, зуміли об'єднати сили й стрімко пішли на Київ. Вони прагнули дати вирішальну битву Святославу, але він ухилився від неї, вийшов з Києва і переправився на лівий берег Дніпра, на Чернігівську землю.

Так Ростиславичі перемогли Святослава, не проливши жодної краплини крові. Але раптом вони добровільно повернули йому Київ, а Роман сів княжити в родовому гнізді Ростиславичів Смоленську.

Втім Ростиславичі не залишилися в накладі: за угодою із Святославом вони взяли собі південну «Руську землю», тобто фактично Київщину. У 1181—1194 pp. у Південній Русі правив дуумвірат голів кланів Ольговичів і Ростиславичів. Це якоюсь мірою послабило міжкнязівські усобиці. В 1183—1194 pp. Святослав як великий князь київський очолював походи південноруських князів проти половців, але непослідовність його політики стосовно кочовиків і намагання ухилитися від боротьби з ними призвели до активізації половецьких нападів на Русь з 1180-х pp. Помер у Києві.