Київський літопис. Складова частина південноруського зводу, вміщена між «Повістю временних літ» і Галицько-Волинським літописом Охоплює події 1117—1198 рр Найдавніший список літопису — Іпатіївський початку XV ст., а пізніші — Хлєбніковський XVI ст., Погодінський і Єрмолаївський XVII ст., Краківський і Марка Бондура XVIII ст Київський літопис зведений з кількох самостійних пам'яток літописання ігуменом Видубецького монастиря у Києві Мойсеєм наприкінці XII ст. На думку вчених, крім Мойсея у створенні цього літопису брали участь Полікарп, Кузьмище Киянин, якийсь Галичанин, літописець Святослава Всеволодича і навіть кілька владимиро-суздальських книжників. Зводові 1198 р передували: 1. Звід записів, доведених до 1168 p., фрагментів літописання Юрія Долгорукого і Андрія Боголюбського, включених до Київського літопису самим Мойсеєм; 2. Звід 1179 p., складений при дворі тодішнього київського князя Святослава Всеволодича; 3. Звід 1190 p., створений при дворі київського князя Рюрика Ростиславича. Поряд зі зводом 1179 р. до нього увійшли записи літописця Святослава Всеволодича, а також, як дехто припускає, особисті нотатки складача Київського зводу та його помічника, що додав відомості про події у Галицько-волинському князівстві (Галичанина). За літописним зводом 1190 р. йде хроніка (належить в основному, на думку Б. О. Рибакова та В. Ю. Франчук, Петру Бориславичу). І лише від 1197 р. Київський літопис продовжив ігумен Мойсей, поповнивши звід відомостями про родину смоленських Ростиславичів, пращурів князя Ростислава Мстиславича. Та це й не дивно, бо тоді сидів у Києві голова клану Ростиславичів Рюрик.