Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

НАЙДАВНІШІ ЧАСИ. СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. НОВА ДОБА. УКРАЇНА У XVIII СТ. ЗНИЩЕННЯ ЦАРИЗМОМ ЇЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Пилип Орлик

Благородні ідеали Івана Мазепи в боротьбі за національну державність України породили значну кількість політиків, які продовжували його справу — «мазепинців». За Іваном Мазепою спочатку пішла майже вся старшина. Згодом, коли виявилося, що успіх шведів сумнівний, дехто покинув табір гетьмана і з'явився до царя, прохаючи амністії. Цар усіх приймав, залишав на посадах, не застосовуючи покарань до самої Полтавської битви. Після перемоги, відчуваючи себе все міцніше, він став заарештовувати всіх, хто з'являвся тепер до нього, й судити за «зраду». Однак найбільш авторитетні і вірні прихильники української державності пішли за Іваном Мазепою в еміграцію: генеральний писар Пилип Орлик, генеральний обозний Іван Ломиковський, генеральний осавул Григорій Герцик, прилуцький полковник Дмитро Горленко, племінник Мазепи Андрій Войнаровський та інші, а також кілька тисяч запорожців на чолі з кошовим Костем Гордієнком. Всі вони вирішили продовжувати боротьбу, спираючись на допомогу татар і турків, якої добивався також король Швеції.

На чолі української еміграції стояв генеральний писар (канцлер) Мазепи і його найближчий соратник Пилип Орлик. Він походив зі шляхетської чеської сім'ї, яка у свій час емігрувала до Польщі. У молоді роки перебрався в Україну, з якою навіки пов'язав свою долю. Навчався в Києво-Могилянській академії, а в 1700 р. став генеральним писарем — одним із однодумців Івана Мазепи. Коли він працював у канцелярії, гетьман запримітив Орлика завдяки його хорошій освіті, здібностям і наблизив до себе. У квітні 1710 р. в Бендерах козацька рада обрала його гетьманом і він був визнаний шведським королем та турецьким султаном. Пилип Орлик підписав зі шведами угоду, в якій обидві сторони зобов'язувалися не складати зброї доти, доки Україна не буде звільнена від царського ярма.

Пилип Орлику 1710 р. підписав зі своїми виборцями «Конституцію прав і свобод Запорозького війська». її головна ідея —- незалежність України від Польщі та Росії і демократичність державного устрою. Гетьманське самодержавство (влада гетьмана) мало бути обмежене генеральною радою, яка складалася з генеральної старшини, полковників і виборних депутатів від кожного полку. Крім того, тричі на рік мав збиратися сейм з полкової і сотенної старшини, депутатів і послів від запорозького війська. Православна церква України мала знову перейти у підпорядкування Константинопольського патріарха. Мали бути скасовані всі тягарі, накладені на селянство, заборонялося чинити утиски сільському населенню та ін. Слід зазначити, що цей один із перших в історії Східної Європи конституційний документ характеризувався демократичним духом, турботою про соціальні права козацьких, селянських та міщанських мас, про державність України. «Конституція» Пилипа Орлика — видатний пам'ятник політичної думки України XVIII ст.

У боротьбі за здійснення своїх завдань він міг заручитися своїми невеликими силами та іноземною допомогою. Відразу після своїх виборів він підписує договір з Кримом, за яким зобов'язувався допомагати визволити Україну. Пилип Орлик та Карл XII створили коаліцію для війни проти Москви у складі Туреччини, Кримського ханства, про-шведської групи польської шляхти. У листопаді 1710 р. Туреччина оголосила війну Росії. У січні 1711-го 50-тисячна Орда кримських татар рушила на Слобідську Україну, а весною Орлик із організованою ним 16-тисячною армією та польськими частинами прибічників Лещинського й татарськими силами вирушив відвойовувати Правобережну Україну. На Правобережжі він мав успіх. Населення йому співчувало й одне за другим здавали без бою міста. Правобережні козацькі полки переходили на його бік і визнавали за свого гетьмана. Лівобережний гетьман Скоропадський вислав проти нього війська, але вони були розбиті під містом Лисянка. В кінці березня Пилип Орлик підійшов до Білої Церкви, однак тут його успіхи скінчилися. У нього не було сучасної артилерії, і Білої Церкви він взяти не зміг. У цей же час татари почали грабувати правобережні міста і забирати населення в неволю.

На Лівобережжі татарські війська дійшли до Харкова, зруйнували ряд містечок та сіл. Захопивши полонених і велику здобич, вони повернули в Крим, уникаючи боїв з російськими військами. І хоч Пилип Орлик умовив султана відпустити захоплених на Правобережжі у неволю українців, населення України розчарувалося в його намірах.

Влітку 1711 р. російська армія під керівництвом Петра І починає контрнаступ на Правобережну Україну. Він перш за все розгорнув широкомасштабні репресії проти населення міст, які без бою здалися Орлику: їх насильно переселили на Лівобережжя і в Слобідську Україну. Українців, які недавно постраждали від татарських спустошень, тепер добивали московські війська.

У липні 1711 р. Петро І зі своєю армією (45 тис. чол.) був оточений турецькою армією (210 тис. чол.) і перебував напередодні повної капітуляції і полону. Однак йому вдалося за великі гроші підкупити головнокомандувача турецької армії, і той дав згоду провести переговори. 12 липня 1711 р. був укладений так званий Прутський трактат, згідно з яким Росія повертала Туреччині Азов, зобов'язувалася зруйнувати фортеці Таганрог, Кам'яний Затон та Новобогородицьку.

У 1712 і 1713 pp. були укладені нові угоди, за якими царський уряд відмовлявся від претензій на Правобережну Україну.. Після війни з Туреччиною Росія звернула увагу на боротьбу проти Швеції, виграла кілька морських і сухопутних битв. Швеція змушена була піти на переговори. У 1721 р. в місті Ніштадт (Фінляндія) був підписаний мирний договір, за яким Росія отримала вихід до Балтійського моря. Вона стала Російською імперією зі столицею в Санкт-Петербурзі.

Після цілого ряду невдач Пилип Орлик перебрався з Молдавії до Швеції, а потім в інші європейські країни. Він намагався створити для боротьби проти Росії коаліцію держав. Особливі зусилля він докладав для того, щоб викликати війну Туреччини проти Росії і звільнити Україну від царизму. Але всі намагання українського патріота були даремні. Московське царство після перемоги під Полтавою перетворилося у могутню Російську імперію, з якою тепер було надзвичайно важко боротися. Пилип Орлик помер у 1739 p., і разом з ним надовго зійшла в могилу ідея незалежності Української держави.