УКРАЇНА НА ПЕРЕЛОМІ: 1985-1991 роки. Горбачовська «перебудова» в українському контексті

Чорнобильська трагедія

Величезною проблемою для української економіки, загальнонаціональною трагедією став вибух 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Республіканське керівництво під тиском Москви, зокрема М.Горбачова, певний час боягузливо замовчувало сам факт катастрофи, а згодом — і її справжні наслідки. В результаті населення Швеції швидше дізналося про трагедію в Чорнобилі, ніж українці. Ще одним злочином як республіканського, так і центрального керівництва стала першотравнева демонстрація у Києві, в якій брали участь діти. Звичайно, не були діти простих киян, бо партноменклатура встигла вивезти своїх за межі Києва завчасно. Офіційне попередження про небезпеку радіоактивного опромінення було оприлюднене лише 5 травня, на 9-й день після катастрофи. До цього засоби масової інформації — як республіканські, так і центральні — переконували, що аварія на ЧАЕС не становить загрози для здоров'я населення.

Катастрофічні екологічні й економічні наслідки Чорнобильської трагедії не піддаються точним оцінкам. Досить сказати, що до поч. 1990 р. в Україні було дезактивовано 3,5 млн. га орної землі і 1,5 млн га лісу, що становило близько 12 % території республіки. З господарського обігу вилучено близько 190 тис. га землі. У цілому, жертвою радіоактивного забруднення стали понад 1000 українських міст і сіл. Десятки тисяч чоловік змушені були змінити місце проживання. Протягом 13 років внаслідок катастрофи на ЧАЕС померли 400 тис. ліквідаторів і постраждалих. На сьогодні в Україні нараховується 73 тис. інвалідів-чорнобильців. Витрати на ліквідацію наслідків Чорнобильської трагедії тільки за період з 1986 по 1989 pp. склали більше 10 млрд. дол. США, а непрямі витрати — 25 млрд. дол. Щорічно Україна витрачає 800 — 900 млн. дол. для вирішення чорнобильських проблем. Згідно з міжнародними домовленостями, наприкінці 2000 р. Чорнобильська АЕС припинила своє функціонування.

Аварія на ЧАЕС стала поштовхом до пробудження українського суспільства, оскільки яскраво висвітлила колоніальне становище України: рішення про замовчування справжніх наслідків катастрофи приймалися саме в Москві. Усвідомлення трагічної залежності від московського центру яскраво простежувалося навіть у тодішніх сумних жартах: «Алло, алло! Це говорять з Чорнобиля! Москва, так? Скажіть, будь ласка, як у нас справи?»; «Що таке мілірентген? Це рентген, який пройшов через програму "Время"». Поступово, із загостренням почуття критицизму, українці зосередились і на інших вадах суспільного життя.