Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

МІЖВОЄННА УКРАЇНА ПІД ВЛАДОЮ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ. Становище української культури

Образотворче мистецтво

Пожвавлення національно-визвольного руху українства на поч. XX ст. вплинуло на образотворче мистецтво. Художники розширили тематичну основу творів, підвищили їх художній рівень, поглибили зміст.

В українському живописі продовжували плідно працювати відомі майстри пензля С.Васильківський, О.Світославський, П.Левченко, С.Кишинівський, М.Пимоненко та ін. У цей же період табір українських живописців поповнила велика група молодих художників — О.Мурашко, Г.Світлицький, Ф.Кричевський, О.Кульчицька та ін., які разом з митцями старшого покоління творчо розвивали кращі традиції національного мистецтва.

Високохудожніми творами збагатив живопис на поч. XX ст. С Васильківський. Його пейзажі «На Дінці», «Дюни», «Перед бурею», жанрові полотна «Ярмарок у Полтаві», «На подвір'ї», картини на історичні теми та за мотивами народних пісень відзначаються широким ліро-епічним характером, тонким колоритом, просякнуті глибокою любов'ю до українського народу і його героїчного минулого, до рідної природи.

Про піднесення мистецького життя свідчило виникнення нових творчих об'єднань і активізація діяльності вже існуючих товариств, зокрема Товариства південноросійських художників (1890), Товариства для розвою руської штуки у Львові (1896), Товариства Харківських художників (1900) та ін. Найдіяльнішим серед них було Товариство південноросійських художників. Навколо нього згрупувалася талановита молодь (П.Нілус, Т.Дворников, Є.Буковецький, Ю.Бершадський). У 1905 р. з ініціативи відомого українського художника І.Труша у Львові виникло Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, у якому об'єдналися передові митці Західної України.

Найвідомішими художніми навчальними закладами - в Україні на поч. XX ст. залишалися Одеська малювальна школа, художнє училище, створене на базі Київської малювальної школи М.Мурашка, та Харківська малювальна школа М.Раєвської-Іванової, реорганізована 1912 р. в художнє училище.

Велику вагу для розвою національного мистецтва мало відкриття в Києві в грудні 1917 р. Української Академії мистецтв, її очолив відомий графік Ю.Нарбут, а членами Академії стали М.Бойчук, О.Мурашко, М.Бурачек, брати Василь та Федір Кричевські. Більшовики перетворили цей заклад в один з інститутів.

Лідером мистецького життя західноукраїнських земель на поч. XX ст. був художник І.Труш. Йому належала велика роль у організації у Львові виставки львівських та київських художників — «Виставки українських артистів», у підготовці та виданні журналу «Артистичний вісник» (1905). Поїздки по Наддніпрянщині та Криму сприяли створенню кращих пейзажів І.Труша — «Могила Шевченка», «Дніпро біля Києва», «Захід сонця в лісі» та одного з кращих портретів Лесі Українки. Новатором серед західноукраїнських живописців був Ю.Панькевич, який продовжував традиції давнього українського живопису, широко використовував національні елементи. Найкращі його твори — «Т.Шевченко на тлі Дніпра», «Портрет І.Франка». На небосхилі мистецького Львова, крім І.Труша та ІО.Панькевича, и заяскровіли імена О.Новаківського, О.Кульчицької, Й.Куриласа, А.Монастирського та ін. Творчість цих художників сприяла зміцненню позицій українського мистецтва на західноукраїнських землях і зробила істотний внесок у скарбниці світової культури.

У 1905 р. Товариство прихильників української науки, літератури й мистецтва, яке очолювали І.Труш та І.Франко, влаштувало у Львові виставку «Українське мистецтво та промисли». Поряд з професійними художниками тут вперше виставили твори народні майстри. Метою виставки було пожвавлення художніх ремесел. Рух за збереження народного мистецтва відбувався під гаслом боротьби з впливом т.зв. віденського модерну та сліпим наслідуванням іноземних зразків.

Значною подією в художньому житті України стало проведення в 1910— 1913 pp. конкурсів на проект пам'ятника Т.Шевченку в Києві, у яких взяли участь відомі українські й російські скульптори Л.Шервуд, С.Волнухін, М.Андреев, М.Гаврилко, Ф.Балавенський та ін. Проекти українських скульпторів Ф.Балавенського й М.Гаврилка було відзначено другою та третьою преміями {першу премію на цьому конкурсі не присуджено). Однак пам'ятник Великому Кобзареві, внаслідок перепон, які чинив царський уряд, тоді так і не було споруджено.