Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

МІЖВОЄННА УКРАЇНА ПІД ВЛАДОЮ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ. Становище української культури

Преса та видавництво

Пожвавлення національно-визвольного руху на поч. XX ст. викликало вихід української преси, якої у Східній Україні до 1905 р. фактично не було. Перша українська газета в Східній Україні «Хлібороб» (м. Лубни) почала виходити в 1905 р. після вибуху першої російської революції. Оскільки не було дозволу уряду, після виходу п'яти чисел її закрили. У 1905 р. в Полтаві побачили світ перші числа щотижневого журналу «Рідний край». Найважливішими серед наступних українських періодичних видань з 1906 по 1914 р. були газета «Громадська думка», потім «Рада». З ними співпрацювали Д.Дорошенко та С.Петлюра. У 1906 р. в Східній Україні виникли нові періодичні видання: у Києві — газета «Боротьба», журнали «Шершень», «Нова громада», «Українське бджільництво», в Одесі — газети «Народна справа», «Вісті», в Харкові — газети «Слобожанщина», «Правда», у Катеринославі — «Запоріжжя», «Добра порада», у Чернігові — «Десна». Усього на Наддніпрянщині в 1913 р. виходило 19 україномовних періодичних видань, а російських — 226, польських — 234, вірменських — 21, єврейських — 13. А коли почалася Перша світова війна, царський уряд заборонив українську пресу.

Серед журналів, що виходили в Західній Україні, найзначнішим був «Літературно-науковий вістник» (1898-1914), заснований v Львові НТШ. Часопис віті-грав велику роль у консолідації літературно-громадських сил України. І.Франко майже десять років був його головним співробітником і редактором. До редакційної колеги входили також В.Гнатюк і О.Маковей Це визначило демократичне спрямування журналу. У «Літературно-науковому вістнику» друкували свої твори Леся Українка, М.Коцюбинський, В.Стсфаник, О Кобилянська, П.Грабовський, Г.Хоткевич, А.Кримський. Журнал публікував у перекладі українською твори зарубіжної класики. 1907 р. редакцію журналу, яку очолював М Грушевськии, було переведено зі Львова до Києва.

Головними українськими центрами книговидавництва в Галичині були НТШ і «Просвіта», які продовжували активну працю для підвищення рівня національної свідомості українства. На поч. XX ст тривала діяльність у Львові «Українсько-руської видавничої спілки», активну участь у роботі якої брали І.Франко і В. Гнатюк. Спілка видавала кращі твори української та зарубіжної літератури. З часу заснування (1899) до 1917 р. вона випустила близько 600 назв художніх і науко-во-популярних книг. Українське педагогічне товариство видавало газети «Учитель», дитячий журнал «Дзвінок» шкільні підручники, науково-популярні, освітні книжки для молоді, навчальні карти тощо.