Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

ЯЗИЧНИЦТВО - термін для позначення різних не християнських релігійних вірувань. Язичництво, або ПОГАНСТВО (від лат. «село») - релігія народів («язиків») - було поширене у східних слов'ян (до запровадження християнства) у вигляді культу предків, безпосереднього поклоніння природі і стихіям (боги Род, Рожаниця уособлювали рід, єдність нащадків одного предка, Дажбог - сонце і Стрибог - вітер, вони згадуються звичайно разом, у «Слові о полку Ігоревім» русичі названі Стрибожими онуками; Перун - Бог блискавки і грому, який став головним Богом, його іменем давали клятву, він уособлював княжу владу, багато іншого), поклоніння кумирам, які піднеслись над людьми. Язичництво було первісною ідеологією слов'ян. Міфологічні уявлення наших древніх предків (великий комплекс первісних вірувань і обрядів) - справжній кладезь мудрості, який грунтувався на язичницькій релігії, - представляли собою основний засіб розуміння світу.

У 980 р. Володимир Святославич робить спробу обновити язичницьку релігію, пристосувати її до нових умов, зробити державною. Оголошується єдина група язичеських богів на чолі з Перуном (6 «кумирів» стояли за межами городища Кия, сьомий - Велес, як Бог худоби і торгівлі, знаходився на Подолі), рядом зі своїми палатами великий князь велів побудувати язичеське капище дня пожертвувань.

Не одержавши бажаного від язичництва, князь Володимир створив другу реформу - він запровадив на Русі християнство, язичництво ж ще дуже довго, продовж двох століть, існувало рядом з головною християнською релігією (мова іде про двовір'я).

В усіх світових релігіях є істотні елементи язичництва. Збереглись вони й у наші часи.