Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

ТЕТЕРЯ (МОРЖКОВСЬКИЙ, МОШКОВСЬКИЙ) ПАВЛО ІВАНОВИЧ (прибл. 1620 - 1671 рр.) - гетьман Правобережної України в 1663¬1665 рр. Один з найвизначніших дипломатів в урядах Б. Хмельницького, І. Виговського, Ю. Хмельницького, переяславський полковник (1653-1658 рр.). Походив зі шляхетського роду, мав добру освіту. Перед 1648 р. був канцеляристом Бродського суду м. Луцька, з 1649 р. - писар Переяславського полку. Протягом 50-х років брав участь майже в усіх міждержавних переговорах, що відбувалися в Чигирині, виїжджав з дипломатичними місіями до інших країн. Один з авторів «Березневих статей» (1654 р.), Гадяцької угоди (1658 р.), Слободищенського трактату (1660 р.). У ранзі гетьмана підтримував похід Яна Казимира на Лівобережжя (1663-1664 рр.), намагаючись об'єднати Україну під єдиною булавою і зверхністю польського короля. (Бойко О. Історія України. - К, 2002. - С. 170.).

Зазнавши поразки від повстанців на чолі з Василем Дрозденком (1665 р.), зрікся гетьманства і виїхав до Польщі, захопивши військову скарбницю, державний архів і гетьманські клейноди, перейшов у католицтво й дістав звання стольника полоцького та старости брацлавського, ніжинського, чигиринського. Але незабаром у Павла Тетері почалися суперечки й процеси за маєтки з польськими магнатами. Пограбований єзуїтами у Варшаві і не діставши підтримки польського уряду, Тетеря схилився на бік Туреччини, виїхав до Молдавії (Яси), а звідти до Адріянополя, де, мабуть, готував якусь антипольську акцію на боці Туреччини, але незабаром помер (у кінці 1670 р. або на початку 1671 р.) (отруєний кольськими агентами).