Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

СКРИПНИК МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ (1872 - 1933 рр.) - державний і громадський діяч. Народився в с. Ясинуватому Бахмутського повіту Катеринославської губернії в сім'ї службовця. Навчався в Ізюмській реальній школі та Петербурзькому технологічному інституті. З 1901 р. займався революційною діяльністю, за що неодноразово переслідувався, засуджувався до ув'язнення і заслання. Активний учасник встановлення радянської влади в Україні. Один з організаторів створення КП(б)У, член її ЦК (1918). З квітня 1920 р. - нарком Робітничо-селянської інспекції УСРР, з липня 1921 р. - нарком внутрішнії справ УСРР. У 1922-1927 рр. - нарком юстиції та генеральний прокурор УСРР, у 1927-1933 рр. - нарком освіти УСРР. З лютого 1933 р. - заступник голови РНК УСРР і голова Держплану УСРР. З 1925 р. - член Політбюро ЦК КП(б)У. В 1925-1929 і 1931-1933 рр. - член ЦВК СРСР, у 1927-1929 рр. - голова Ради Національностей СРСР. У червні 1933 р. на пленумі ЦК КП(б)У звинувачений у «націоналістичних збоченнях» і помилках теоретичного й практичного характеру, що підштовхнуло його до самогубства 7 липня 1933 р. Фанатична віра у комуністичні ідеали і відданість ідеалам українства та несумісність цих двох сторін світогляду спричинили особисту трагедію Скрипника. Йому на власні очі довелося бачити голодомор у селах і початор «розстріляного відродження» (Бойко О. Історія України. - К., 2002. - С. 401; Довідник з історії України. - К., 2001. - С. 770).