Ваша електронна бібліотека

По історії України та всесвітній історії

Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

СКОРОПАДСЬКИЙ ІВАН ІЛЛІЧ (1646 - 3(14).7.1722) - гетьман Лівобережної України (1708-22). Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських. В 1675-76 - військовий канцелярист у гетьмана І. Самойловича. Виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана у його

зносинах з царським урядом. У 1681-94 рр. - чернігівський полковий писар. Брав участь у Кримських походах 1687 і 1689 рр. З 1698 р. генеральний бунчужний, з 1701 р. - генеральний осавул. У 1706-1708 рр. - полковник Стародубського полку. Будучи прихильником гетьмана І. Мазепи, в силу обставин не перейшов з ним до шведів. На Генеральній військовій раді у Глухові в листопаді 1708 р. за рекомендацією царя Петра І був обраний гетьманом. Підготував проект нової міждержавної угоди між Гетьманщиною і Московською державою, що передбачав зміцнення державно-правового становища Гетьманської держави, однак не був затверджений Петром І. За правління Скоропадського московський уряд значно обмежив державні права Гетьманщини.

Для надійного забезпечення своєї влади московський уряд розмістив на території Гетьманщини 10 драгунських полків, утримання яких лягло важким тягарем на місцеве населення. Заборонивши Скоропадському самостійно призначати генеральну і полкову старшину, Петро І ставив на ці посади російських воєвод та вельмож. Землі Лівобережної України конфісковувалися у їхніх власників (зокрема, прихильників гетьмана І. Мазепи) і щедро роздавалися царським урядовцям і фаворитам.

У Гетьманщині проводилися численні мобілізації козаків для участі у бойових діях під час Північної війни 1700-1721 рр. та для важких робіт на будівництві укріплень, каналів (Ладога, Волга-Дон) і нової столиці Московської держави - Санкт-Петербурга. Обмежуючи владу І. Скоропадського та проводячи колоніальну економічну політику щодо України (заборонено торговельні відносини Гетьманщини з країнами Західної Європи і Запорожжям, гальмувався розвиток українських промислів тощо), царський уряд вдавався до дискримінаційних заходів щодо української культури та церкви. Зокрема, у 1720 за розпорядженням Петра І заборонено друкувати книжки українською мовою. З метою встановлення остаточного контролю над державним життям України царським маніфестом 1722 р. створено Малоросійську колегію, якій підпорядковувалися адміністративні й судові органи Гетьманщини, що фактично позбавляло гетьмана реальної влади.

Протягом свого правління І. Скоропадський намагався протестувати проти колоніальної політики царського уряду та відстоювати залишки автономії Гетьманщини, однак, позбавлений реальної влади, він не міг впливати на становище в Україні. Помер у липні 1722 і похований у Гамаліївському монастирі біля Глухова (Довідник з історії України. - К., 2001. - С. 768).