Ваша електронна бібліотека

Про історію України та всесвітню історію

Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

МАХНО (МІХНЕНКО) НЕСТОР ІВАНОВИЧ (1888 - 1934 рр.) - провідник повсталого революційного селянства Півдня України в роки революції та громадянської війни, один із лідерів анархістського руху в Україні. Народився в селянській родині в с. Гуляй-Поле на Катеринославщині. Закінчив два класи початкової школи. Працював у поміщиків, потім робітником. У 1906-1908 рр. - член організації анархістів-комуністів «Спілка бідних хліборобів», у складі якої брав участь в експропріаціях. У1910 р. засуджений до смерті, але плутанина у даті народження (в усіх документах фігурував 1889 р.) дала змогу «неповнолітньому» Н. Махну замінити її довічною каторгою. У 1911-1917 рр. перебував в ув'язненні. Після Лютневої революції 1917 р. Н. Махно повернувся до Гуляй-Поля, де почав власні революційні перетворення: розподілив поміщицьку землю між селянами, створив військовий загін. Не визнавав влади ні Тимчасового уряду, ні Центральної Ради. Влітку 1918 р. очолив боротьбу селян проти німецьких окупантів та П. Скоропадського, потім проти Директорії УНР та денікінців на боці більшовиків. Ідейно стояв осторонь більшовизму і анархізму. Після виступу проти політики «воєнного комунізму» (1919 р.) був оголошений радянською владою поза законом. У період денікінської окупації України вів активну боротьбу в білогвардійському тилу. У 1920 р. уклав угоду з більшовиками щодо розгрому Врангеля. По завершенні цієї операції почалося масове знищення махновщини радянською владою. Протягом 1921 р. Н. Махно вів боротьбу проти Червоної армії, але у серпні змушений був емігрувати до Румунії. В УСРР Н. Махно заочно був визнаний «бандитом». У квітні 1922 р. переїхав до Польщі, деякий час мешкав у Німеччині. З 1925 р. прожива у Парижі, де займався літературною діяльністю, підтримував активні зв'язки із міжнародним анархістським рухом. Урну з прахом Махно замуровано в стіні комунарів на кладовищі Пер-Лашез в Парижі. (Бойко О. Історія України. - К., 2002. - С. 363.).