Історія України: Словник-довідник для студентів вищих навчальних закладів

ЛІТОПИС - історичний і літературний твір, у якому розповідь про події велась порічно і починалась словами «В лЬто...». Літо - по-давньоруськи рік. Звідси літопис, літописання - запис різних подій за роками в тому порядкові, в якому вони відбувалися. Літописні записи, або літописці (літописцями називали ще й авторів літописів) часто (особливо на початку літописання) були дуже короткими, потім ставали все більш поширеними, куди включалось багато історичних оповідань, невеликих повістей, легенд, переказів, складених народом, житій, послань, повчань, написаних різними авторами, і тому літописні твори становились важливими історико-літературними пам'ятками.

Літописання на Русі розпочалося в кінці X - на початку XI ст. у Києві, потім у інших містах Русі (Новгороді, Чернігові, Полоцьку і т.д.). Більшість літописів дійшла до нас у вигляді літописних зведень (записів, актів, повістей, житій святих та ін.). Найбільш відомий із ранніх літописних зведень, який дійшов до наших днів, - це «Повість минулих літ» (1113 р.), названий так за вступним реченням: «Се повісті минулих літ, звідки почалася Руська земля, хто в Києві перший став князювати і звідки Руська земля стала буть». Повість мала три редакції. Перша - складена, ймовірно, Нестором у Києво-Печерському монастирі близько 1111 р., не збереглася. За вказівкою князя Володимира Мономаха твір двічі редагували у Видубицькому монастирі (1116 і 1118 рр.). До нашого часу дійшла редакція 1118 р. у Лаврентіївській та Іпатіївській редакціях. Пам'ятка є головним і в багатьох випадках єдиним джерелом з історії східного слов'янства і Київської Русі перших століть нашої ери до початку XII ст. «Повість минулих літ» не є надійним історичним джерелом, оскільки вона була створена на основі більш давніх літописів.